Чутливість основних збудників нозокоміальних інфекцій до екстрактів з рослин роду кермек

Мізюк Р.М., Куцик Р.В. Івано-Франківський державний медичний університет Незважаючи на очевидний прогрес світової медицини в пошуку нових ефективних антибактеріальних препаратів, проблема нозокоміальних гнійно-септичних інфекцій, залишається актуальною. Вони виникають щонайменше в 5% пацієнтів, що поступають у лікувальні установи і значно збільшують терміни їх перебування у стаціонарах. Серед факторів, що безпосередньо впливають на ризик розвитку нозокоміальних інфекцій, більшість фахівців в галузі інфекційного контролю на перше місце в даний час ставлять широке і безконтрольне застосування антибактеріальних препаратів у стаціонарах. У зв’язку з цим набули значного поширення госпітальні штами мікроорганізмів з вираженою поліантибіотикорезистентністю до класичних протимікробних препаратів. Тому виникає необхідність пошуку альтернативних джерел протимікробних засобів, одними з яких є екстракти вищих рослин. Антимікробні речовини з рослин, хоча часто і поступаються антибіотикам мікробного походження за ступенем активності in vitro, але володіють рядом властивостей, які забезпечують їм переваги при лікуванні деяких захворювань, викликаних або ускладнених мікробною флорою. Зокрема наявність у рослинах комплексу діючих речовин з широким спектром фармакологічної активності і те, що вони знаходяться у збалансованому співвідношенні, сприяє оптимальному впливу на організм людини і ефективному лікуванню захворювань. Нами виконано дослідження протимікробних властивостей ацетонових екстрактів з коренів кермеку Мейєра Limonium meyeri і кермеку південнобузького Limonium hypanicum Klok. з родини Plumbaginaceae. Завдяки кровоспинним, в’яжучим і протизапальним властивостям відвар коренів кермеку використовується в народній медицині для лікуваня захворювань шлунково-кишкового тракту (шигельозів, ентероколітів), геморою, внутрішніх кровотеч, малярії, а також місцево для загоювання ран, лікування екземи і стоматитів. Протимікробна активність вивчалась методом двократних серійних розведень в агарі. В якості тест-культур були використані клінічні штами Грам-негативних бактерій (Staphylococcus aureus, S. epidermidis, S. haemolyticus, Esherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Enterobacter cloacae, Enterobacter gergoviae, Enterobacter aerogenes, Citrobacter diversus і Enterococcus faecalis і Providencia rettgeri) з вираженою полірезистентністю до класичних антибіотиків. Ацетонові екстракти одержані з подрібнених повітряносухих коренів рослини методом вичерпного екстрагування в апараті Соксклета. Результати попередніх скринінгових досліджень показали, що, на відміну від коренів, екстракти надземних органів кермеків помітними протимікробними властивостями не володіють. Найбільш чутливими виявилися клінічні штами стафілококів і синьогнійної палички, МПК для обох екстрактів становила 250 мкг/мл. Менш чутливими були штами E. coli, Kl. pneumoniae, Ent. cloacae, Ent. gergoviae і Prov. rettgeri, МПК для яких становила 500 мкг/мл. Нечутливими виявились штами Citr. diversus і E. faecalis, МПК для яких становила від 1000 до 2000 мкг/мл. Таким чином, рослини роду кермек можуть бути перспективним джерелом отримання нових протимікробних засобів.

Последние комментарии