Medsocium.com

Герич І.Д., Барвінська А.С., Ващук Вс.С, Кирик Т.П., Стояновський І.В. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького За останнє десятиріччя відбулася кардинальна зміна розуміння хірургічного сепсису (ХС): його патогенезу, систематизації, клінічних аспектів, діагностики, що і визначило еволюцію лікування цієї патології. Мета. На грунті порівняння результатів лікування хворих на ХС оцінити стратегію АБТ при хірургічному сепсисі. Клінічний Матеріал і методи дослідження. В гнійно-септикологічному центрі клініки загальної хірургії Львівського національного медичного університету за період 1991-2004 рр. проліковано 132 пацієнти з хірургічним сепсисом. За способами антибіотикотерапії (АБТ) увесь наведений період можна умовно розділити на три етапи: 1991-1994 рр., коли застосовувалися традиційні схеми АБТ (38 пацієнтів); 1998-2000 рр. – консенсусний підхід до АБТ (56 пацієнтів); 2001-2004 рр. – розпрацювання та апробація власної стратегії лікування за принципом деескалаційної АБТ (38 пацієнтів). До дослідження не залучено дані 1994-1997 рр. – перехідний період, коли не були системних підходів до лікування ХС. Критеріями ефективності лікування ХС визначено переживання пецінтами 14 діб захворювання і загальні показники летальності. З метою об’єктивізації аналізу виокремлено групу пацієнтів з тяжким сепсисом і септичним шоком (ТС+СШ) та групу хворих з так званим „нетяжким” сепсисом без септичного шоку (НТС). Принцип апробованої в клініці деескалаційної АБТ полягав у наступному: первинна „ударна” АБТ зі застосуванням “резервних” антибіотиків, принципова відмова від монотерапії, обмеження первинного курсу АБТ 7-10 днями, скорочення терміну очікування ефекту від АБТ до 48 год, відмова від „нерезультативних” антибіотиків, синергічна підтримка (ретардовані пеніциліни, протигрибкові препарати, пробіотики і ін.). При виборі середника для „ударної” АБТ обовязково враховувалися дані епідеміологічного моніторингу лікарні та відділення, де знаходився пацієнт. За вислідами бактеріологічного контролю лікування проводилася адекватна заміна антибіотика. РЕЗУЛЬТАТИ. За перший період переживання пацієнтами перших 14 діб захворювання становило загалом 31 %, серед хворих на ТС+СШ – 33 %, серед осіб з НТС – 30 % відповідно. Загальна летальність склала 42 %, у випадках ТС+СШ – 100 %, при НТС – 31 %. У другому періоді результати лікування наступні: переживання пацієнтами 14 діб назагал склало 78 %, у випадках ТС+СШ – 50 %, при НТС – 92 %; загальна летальність становила 32 %, в групі хворих з ТС+СШ – 60 %, серед хворих з НТС – 26 %. Показники ефективності лікування в третьому періоді: загальний відсоток переживання хворими 14 доби – 84 %, серед пацієнтів з ТС+СШ – 56 %, в групі з НТС – 100 %; загальна летальність склала 29 %, у випадку ТС+СШ – 44 %, в групі з НТС – 20 %. Апробована схема АБТ передбачала застосування цефалоспоринів ІІІ-ІУ покоління в комбінації з аміноглікозидами (52,6 % хворих), цефалоспоринів ІІІ-ІУ покоління з ванкоміцином (21,1 % пацієнтів), меронему з ванкоміцином (26,3 % випадків). У 16 % пацієнтів була вимушена заміна антибіотика (головним чином цефалоспоринового ряду ІІІ покоління) з огляду на неефетивність впродовж 48 год. ВИСНОВКИ. Епідеміологічний моніторинг лікарні та кожного відділення зокрема уможливлює розпрацювання адекватної стратегії антибіотикотерапії хірургічного сепсису. Застосування багатокомпонентної деескалаційної схеми антибіотикотерапії є ефективним у лікуванні хворих на сепсис і може бути рекомендованим як стандарт для ці.ї категорії пацієнтів.