Medsocium.com

Малик С.В. Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава Збільшення кількості хворих на обтураційну жовтяницю різного генезу, незадовільні результати консервативного, а часом і хірургічного лікування, висока загальна і післяопераційна летальність (10-12%), малозадовільні віддалені наслідки перенесеної жовтяниці (18-25%) обумовлюють не тільки медико-соціальну, а і державну значимість цієї проблеми (В.С.Шевченко та співавт., 1993; О.О.Шалімов та співавт., 1993; А.И.Хамидов с соавт., 1998; Ш.Шерлок та співавт., 1999 та інші). Розвиток різноманітних гнійно-запальних процесів у клінічному перебігу післяопераційного періоду при лікуванні обтураційної жовтяниці значно обтяжнює прогноз як для життя , так і для збереження працездатності. За цих обставин створюються сприятливі умови для розвитку агресії раннього післяопераційного періоду з високим рівнем токсемії, зростанням катаболізму і декомпенсації органів багатьох систем, клінічним проявом яких є розвиток поліорганної недостатності, що часто являється причиною смерті (О.О.Шалімов та співавт., 1997; Lillemoe K.D., 2000 та інші). З метою дослідження виникнення післяопераційних гнійно-запальних ускладнень проведено комплексний клінічний аналіз обстеження та хірургічного лікування 158 хворих з обтураційною жовтяницею різного генезу. Жінок було 101 (63,9%), чоловіків 57 (36,1%). Вік хворих коливався від 27 до 89 років, тривалість жовтяниці від 1 до 25 діб. Причинами жовтяниці були жовчокам’яна хвороба, холедохолітіаз, стеноз великого дуоденального соска, пухлини гепатопанкреатобіліарної зони, рубцеві стриктури жовчних шляхів. Обстеження включало в себе збір анамнестичних та фізикальних даних, загальноклінічні та біохімічні дослідження, ультразвукове дослідження печінки, жовчовивідних проток та підшлункової залози, в деяких випадках – комп’ютерну томографію, холангіографію, також застосовували фіброезофагогастродуоденоскопію та рентгенологічне дослідження органів шлунково-кишкового тракту. В ході операції проводили інтраопераційне обстеження загального жовчного протоку та великого дуоденального соска, виконували інтраопераційну біопсію печінки та магістральних жовчовивідних шляхів для загальних та спеціальних досліджень. У післяопераційному періоді спостерігали такі ускладнення, як гнійний холангіт – 4 (2,53%), підпечінковий абсцес – 10 (6,32%), післяопераційний панкреатит з розвитком позаочеревинної флегмони та абсцесу сальникової сумки – 14 (8,86%), нагноєння післяопераційної рани – 27 (17,08%), евентрація – 2 (1,26%), післяопераційна пневмонія – 15 (9,49%), перитоніт – 17 (10,75%). У більшості випадків ці ускладнення були наслідком деструктивних форм гострого холециститу, ургентних випадків, похилого віку хворих, супутніх захворювань. Профілактикою післяопераційних ускладнень вважаємо встановлення правильного попереднього діагнозу та прогнозування тяжкості перебігу захворювання за запропонованою схемою-шкалою, проведення інтенсивної короткочасної передопераційної підготовки, виконання адекватної операції з урахуванням окремих патогенетичних моментів із застосуванням запропонованого в комплексі лікування способу фармакологічної денервації загального жовчного протоку та печінкового сплетіння. Отже, профілактика та прогнозування післяопераційних ускладнень обтураційної жовтяниці є актуальною проблемою хірургії. Використання запропонованих нами оригінальних методик прогнозування клінічного перебігу на основі клінічних, функціональних та морфологічних даних, впровадження патогенетично обумовлених способів оперативних втручань з урахуванням стану інтрамурального нервового апарату сприяє зменшенню кількісного та якісного складу гнійно-запальних ускладнень, покращенню надання допомоги таким хворим.