Medsocium.com

Суременко М.С., Чорна Н.О., Біла-Попович Г.С., Шевченко О.П. Дніпропетровська державна медична академія Вірусні гепатити з парентеральним механізмом передачі є актуальною проблемою в зв’язку з їх розповсюдженням, формуванням, в більшості випадків, хронізації процесу, розвитком гепатоцелюлярної карциноми, а також розвитком позапечінкових проявів. Все це завдає труднощів в діагностиці захворювання та при його лікуванні. Проблемі перебігу гепатиту С у осіб молодого віку, котрі вживають наркотичні препарати, до останнього часу, приділялось мало уваги, але проблема існує, так як більше половини хворих інфекційних стаціонарів з гострими вірусними гепатитами С вживають наркотичні препарати парентеральним шляхом. Переважна більшість з них вживає опіати кустарного виготовлення – “ширку“. Вона вводилась внутрішньовенно, часто з використанням одного шприца. Під нашим наглядом знаходилось 60 хворих з гострим вірусним гепатитом С віком від 15 до 25 років, з них віком від 15 до 18 років – 12 (20%), 18 – 20 років – 34 (56,5 %), 20 – 25 років – 14 (23,5%). Діагноз гострого гепатиту С було підтверджено комплексом епідемічних, анамнестичних, серологічних, клінічних даних та даних лабораторних обстежень, ультразвукового дослідження органів шлунково-кишкового тракту. Етіологічну верифікацію гепатитів проводили методом імуноферментного аналізу (НВsAg, anti-Hbcor IgM, HbeAg, anti-HCV), а також було використано метод полімеразної ланцюгової реакції для знаходження PHK HCV в крові хворих. На обліку у нарколога знаходилось 5 хворих, інші зізнались в прийомі наркотиків парентеральним шляхом. Для контролю була обстежена група хворих віком від 15 до 25 років, які не вживають наркотичні препарати (з їх слів), на обліку у нарколога не знаходились. Легкий перебіг гепатиту С відмічався у 10% пацієнтів І групи (які вживають наркотики) і у 40 хворих ІІ контрольної групи (66%); перебіг середнього ступеня важкості спостерігався у 44 (73%) І групи і у 16 (27%) ІІ групи, тяжкий перебіг у 10 (17%) пацієнтів І групи та у 4 (7%) ІІ групи. В I групі хворих переджовтяничний період був коротшим, ніж в II групі: 3 дні проти 9 днів, причому у 10% пацієнтів I він взагалі був відсутній. Ведучими симптомами цього періоду були загальна слабкість, яка реєструвалась у 54 (90%) пацієнтів I групи та у 24 (40%) хворих II групи. Інтенсивність цього симптому посилилась в обох групах перед появою жовтяниці. Диспепсичні розлади зустрічались лише у пацієнтів I групи: зниження апетиту (72%), анорексія (2%), нудота (65%), блювання (17%). Больовий синдром як то почуття тяжкості в правому підребер’ї і епігастрії, здуття живота зустрічався у 32% пацієнтів I групи та у 8% II групи. Підвищення температури до субфебрильних цифр спостерігалось у 30% І групи та у 57% ІІ групи. Шкірного свербежу не спостерігалось. М’язово-суглобові болі реєструвались у 8% хворих І групи та у 1% ІІ групи. Сонливість спостерігалась у 10% І групи та у 1% пацієнтів ІІ групи. У хворих І групи частіше було зареєстровано катаральні явища – 21% в порівнянні з 13% ІІ групи. Головний біль також непокоїв більше пацієнтів І групи 10% і 3% у ІІ групі. З появою жовтяниці відмічалось прогресування клінічних симптомів переджовтяничного періоду або вони залишались стабільними. Жовтяниця протікала, в середньому, у пацієнтів І групи на протязі 28 днів, ІІ групі 15 днів. Астено-вегетативні та диспепсичні симптоми зберігались. У хворих І групи в цей період частіше реєструвалось зниження апетиту (77%), ніж в ІІ групі (48%). У ІІ групі не зареєстровано скарг на сонливість та головний біль, а у І групі – 3%. Біль в животі частіше реєструвався у пацієнтів І групи (82%), в порівнянні з хворими ІІ групи – 43%. Артралгії та м’язові болі було зареєстровано у 12%, екзантему у 3% хворих І групи, в ІІ групі пацієнтів ці симптоми не зареєстровано. Гепатомегалія спостерігалась у хворих І групи у 100%, у ІІ групі у 36%. При лабораторному дослідженні на початку жовтяничного періоду у хворих І групи рівень загального білірубіну (в середньому) становив 150 мкмоль/л, АлАТ (в середньому) 3,2 ммоль/(л•год) був вищий, ніж у хворих ІІ групи (70 мкмоль/л та 1,84 ммоль/(л•год). При розгляді показників, які характеризують білково-синтетичну функцію печінки у хворих, які вживають наркотичні препарати, рівень загального білка був дещо нижчий – 75 г/л, у ІІ групи 82 г/л, рівень г-глобуліну вищий у хворих І групи: 46,8 проти 42. Протромбіновий індекс був нижчий у пацієнтів І групи. В період виписки зі стаціонару розміри печінки були в межах норми у 36% ІІ групи та у 3% І групи. АлАТ була вищою у хворих І групи – 1,2 ммоль/(л•год), у ІІ групи 0,53 ммоль/(л•год). Рівень білірубіну складав у пацієнтів І групи в середньому 30 мкмоль/л, а у ІІ групи в межах норми. Таким чином, у хворих, які приймають наркотичні препарати парентеральним шляхом, відмічається скорочення переджовтяничного періоду або його відсутність, має місце наявність диспепсичного або змішаного варіанту; більш тривалий жовтяничний період з чіткіше вираженими клінічними проявами; затяжна реконвалесценція.