Medsocium.com

Суременко М.С., Підкопаєв В.С., Легеза К.М., Тимофєєва Л.В., Чорткова І.М. Дніпропетровська державна медична академія, 21 міська клінічна лікарня (Украина) Вірусні ураження печінки і насамперед вірусні гепатити займають значне місце в структурі захворювань в багатьох державах. Але значна кількість цих хворих в Україні та Дніпропетровському регіоні вживають різні наркотичні та токсичні речовини, що призводить до більш тяжкого та ускладненого перебігу хвороби. Більш того, у деяких хворих на ВГ на тлі супутньої наркоманії, хвороба перебігає з абстинентним синдромом, який іноді потребує проведення екстреної адекватної терапії. Ми спостерігали 21 хворого на ВГ, які вживали наркотичні речовини терміном від 1 до 8 років. Причому, 3 хворих вживали наркотичні речовини на протязі 1 року, 2- на протязі 2 років, інші хворі (76%) більше ніж 2 роки. Усі хворі були чоловічої статі, віком від 18 до 31 року. Конопляні препарати (гашиш, маріхуана) вживало 4 пацієнта, опіати внутрішньовенно – 11, сочетана полінаркоманія (гашиш, кокаїн, опіати) була у 6 хворих. У хворих, обстежених клініко-біохімічними та серологічними методами, був встановлений діагноз ГГВ – 9 пацієнтів, ХГВ – 6 та ХГС – 6. Перебіг хвороби у хворих був середньотяжким, за винятком одного, який мав тяжкий перебіг хвороби. У 16 (76%) хворих, які вживали наркотичні речовини більше 2 років (у середньому 3-5 років), та тільки у одного, який вживав їх менше 2 років, били прояви абстинентного синдрому. Серед хворих на ВГ з наркотичним абстинентним синдромом два пацієнта вживали конопляні препарати, 10 – препарати опію та 5 мали полінаркоманію. Клінічна картина абстинентного синдрому мала такі прояви: біль у м’язах та в області серця, закладеність носу, проноси, агресивність, фобії. При клінічному обстеженні хворих було виявлено: психомоторне збудження, мідріаз, тахікардія, сльозо- та слинотеча, зміна фонації, пітливість, іноді судоми м’язів кінцівок, шиї та підвищення температури до субфебрильних цифр. В період абстинентного синдрому у хворих не визначалось погіршення перебігу вірусного гепатиту. Але на 2-3 добу після його купування у 14 (83%) з 17 хворих були підвищенні більше ніж у 2 рази рівні білірубіну, трансаміназ, а також показник лужної фосфатази, який був у нормі при відсутності цього синдрому. Крім того зросла жовтяниця, але без інших симптомів загострення основної хвороби. Для купування абстинентного синдрому на тлі базової терапії ВГ хворим призначали дезінтоксикаційну терапію: неогемодез до 800 мл/добу; реополіглюкін 500 мл/добу; 10% розчин глюкози, до 1000 мл/добу, разом з 0.06% корглюконом 1 мл, 2.4% еуфіліном 10 мл, панангіном 10 мл та кокарбоксилазою 150 мг; альбумін 200-400 мл, нативну плазму 500 – 600 мл. Психомоторне збудження знімалося внутрішньовенним введенням 0.5% седуксену 2-4 мл (сибазону, реланіуму), 20% оксибутірару натрію 10-20 мл. Одному хвориму, з тяжким перебігом хвороби, був проведений плазмаферез. Частині хворих, 7 пацієнтів, були призначені глюкокортикостероїди (преднізолон, дексаметазон) від 40 до 60 мг на добу на протязі тільки 4-5 днів, що швидко привело до значного поліпшення біохімічних показників. Решта, 7 (50%) хворих, яким не призначались глюкокортикостероїди мали поліпшення біохімічних показників лише на 10 – 12 добу від закінчення абстинентного синдрому. Таким чином, наявність абстинентного синдрому з погіршенням біохімічних показників у хворих на ВГ на тлі наркоманії пов’язана з терміном вживання та комбінування наркотичних речовин. Лікування цього стану потребує проведення вибіркової дезінтоксикаційної терапії в комбінації з коротким курсом глюкокортикостероїдів в середньотерапевтичних дозах, що нормалізує біохімічні показники та поліпшує стан хворих.