Medsocium.com

Суременко М.С., Чорна Н.О., Біла-Попович Г.С., Чухалова І.В. Дніпропетровська державна медична академія (Україна) В останні роки відмічено значне підвищення захворюваності на вірусні гепатити С, що зв’язано зі збільшенням кількості внутрішньовенних наркоманів, а також з покращенням діагностики захворювання. Особливістю збудника вірусного гепатиту С є пряма цитопатична дія на гепатоцит. Цей вірус досить ефективно “вислизає” з-під дії захисних імунних факторів, тому часто формується хронічний перебіг хвороби. За даними деяких авторів [1,2] частота виходів хронічного гепатиту С різноманітна. Наприклад, цироз печінки після інфікування вірусом гепатиту С формується у 20-40 % хворих, первинний рак печінки у 2-10 %. На думку інших дослідників [3], вірусний гепатит С у осіб молодого віку в більшості випадків має безсимптомний перебіг з помірним цитолітичним синдромом, навіть при хронічному гепатиті С. Реплікаційні форми відрізняються більш вираженим цитолітичним синдромом з наявністю анти-HCV IgM, але не відрізняються по клінічній симптоматиці та морфологічним змінам. Тобто, до теперішнього часу немає чіткої межі між проявами гострого та хронічного гепатиту С. Формування хронічного гепатиту С також залежить від віку хворого. У інфікованих осіб молодого віку менша вірогідність формування хронічного гепатиту С та цирозу печінки, чим старший вік хворого, тим більша вірогідність їх формування. Оцінка анамнестичних, клінічних даних, серологічних та біохімічних досліджень особливо актуальна у осіб молодого віку з гепатитом С, так як необгрунтованість діагнозу цієї хвороби може привести до звільнення юнаків допризивного віку від служби в армії. Під нашим наглядом знаходилось 23 хворих, у яких амбулаторно була виявлена наявність анти-HCV. По віку вони розподілялись: 17-18 років – 15 чол., 18-19 років – 6 чол., 20 років – 2 чоловіка. При вступі до лікарні анамнестично було виявлено 5 осіб (21,7 %), котрі вживали внутрішньовенно опіати та ефедрон, 3 чол. відвідували стоматолога на протязі останніх 6 місяців, одному хворому проводилась апендектомія, 3-м хворим фіброгастродуоденоскопія, у 10 хворих (43 %) парентеральний анамнез необтяжений. При обстеженні у 17 хворих (74 %) був відсутній продромальний період, переджовтяничний період менше 5 діб був у 3 хворих, більше 5 діб також у 3 хворих. У жовтяничний період у 2 хворих мав місце субфебрилітет, у 5 хворих (21,7 %) нудота, тільки у 1-го хворого блювання, у 6 хворих (26 %) слабкість, зниження працездатності, у 3 хворих біль у верхній частині живота. Гепатомегалія з урахуванням виступання нижнього краю печінки з-під реберної дуги до 1 см спостерігалась у 4 хворих (17,4 %), до 3 см у 1 чоловіка. Під час оцінки результатів показників загального аналізу крові виявлено достовірне переважання помірного лейкоцитозу та нейтрофільозу у хворих, у яких була виражена клінічна симптоматика. При біохімічному обстеженні виявлена гіпербілірубінемія за рахунок прямої фракції у 4 хворих (17,4 %), гіперферментемія з активністю АлАТ від 1,0 до 1,4 ммоль/л.год у 5 хворих (21,7 %), від 1,5 до 1,9 ммоль/л.год у 2 хворих, від 2,0 і більше у 2 хворого. Активність АлАТ у межах норми спостерігалась у 15 хворих (65 %). Підвищення фракції гамаглобулінів відмічалось тільки у 2 хворих, тимолової проби - у 6 хворих (26,5 %). При проведенні серологічного дослідження у всіх хворих були виявлені анти-HCV, причому у 16 хворих (70 %) анти-HCV IgG, у 1 хворого анти-HCV IgG+М, у 6 хворих анти-HCV IgM. Всім хворим проводилась діагностика методом ПЛР, але тільки у 6 хворих (26 %) виявлено РНК вірусу гепатиту С. Враховуючи відсутність клініко-анамнестичних даних і біохімічних показників на користь ВГС та виявлення в сироватці крові анти-HCV IgG при негативних даних ПЛР, 17 хворим був встановлений діагноз: реконвалесцент гепатиту С. Для підтвердження діагнозу через 3 місяці цим хворим були проведені біохімічні дослідження, обстеження на серологічні маркери гепатиту С та ПЛР. У всіх хворих виявлено лише анти-HCV IgG. У 6 хворих з анамнестичними даними, незначними клінічними проявами, зміненими біохімічними показниками (гіпербілірубінемією за рахунок прямої фракції, гіперферментемією, підвищенням рівня гамаглобулінів), виявленням в сироватці крові анти-HCV IgM та даними ПЛР поставлено діагноз гострий гепатит С. Після виписки з лікарні цим хворим через 3 місяці були проведені біохімічні, серологічні та ПЛР дослідження, які показали наявність у 5 хворих тільки анти-HCV IgG, а у 1 хворого виявлена РНК вірусу гепатиту С, що потребувало подальшого дослідження. Таким чином, облік вказаних досліджень, особливо в динаміці, дає можливість більш достовірно виявити перебіг гепатиту С, що має як медичне, так і соціальне значення у осіб молодого віку. Литература 1. Sherlock S. Viral hepatitis C. // Curr Opin Gastroenterol 1993; 9: 341-348. 2. Schmilovitz-Weiss H., Levy M., Thompson N., Dusheiko G. // Viral markers in the treatment of hepatitis B and C. Gut 1993; 34 (Supp I 2): S26 – S35. 3. Майер К.П. // Гепатит и последствия гепатита. Издательство ГЭОТАР Медицина, Москва, 1999 г., перев. с нем., научн. редактор проф. А.А. Шептулин, с. 76-201.