Medsocium.com

Квасницька О.Б. Буковинський державний медичний університет Складність лікування хронічних дифузних захворювань печінки на стадії формування цирозу часто обумовлено розвитком системних метаболічних, дизрегуляторних порушень та втягненням в патологічний процес інших органів. В відповідності до сучасних принципів лікування захворювань печінки програма комплексної терапії включає два основних направлення: етіотропне, яке на практиці використовують тільки при лікуванні вірусних гепатитів з парентеральним шляхом зараження, і патогенетичне. Серед великої кількості лікарських засобів для патогенетичного лікування, виділяють групу препаратів, які володіють вибірковим впливом на печінку –гепатопротектори. Їх дія направлена на відновлення гомеостазу в печінці, підвищення стійкості організму до впливу патогенетичних факторів, нормалізацію функціональної активності та стимуляцію репаративно-регенеративних процесів в печінці. Група гепатопротекторів гетерогенна та включає речовини різної хімічної будови з різнонаправленими впливами на метаболічні процеси. Тому, для досягнення максимального ефекту від лікування в практичній діяльності, необхідно використовувати оптимальні комбінації даних препаратів з різним механізмом дії та з урахуванням особливостей клінічного перебігу захворювання. З цією метою нами вивчалась ефективність включення в схеми лікування комбінації двох гепатопротекторів: рослинного препарату хофітолу (отриманого з екстракту листя артишоку польового) та похідного амінокислот - глутаргіну. Було обстежено 31 хворий на декомпенсований цироз печінки токсичного ґенезу з тривалістю захворювання 5-7 років та вираженими порушеннями водно-електролітного обміну з розвитком асцитичного синдрому, проявами печінково-клітинної недостатності ІІ ступеню. Порушення функції печінки характеризувались вірогідним підвищенням в крові в 2-3 рази рівня прямого та загального білірубіну, активності АсАТ та АлАТ, зменшенням рівня загального білку та альбумінів, підвищенням в крові рівня креатиніну до 137,6 ±5,4 мкмоль/л та сечовини до 8,9±0,7 мкмоль/л. При проведенні додаткових методів було встановлено збільшення в крові рівня показника ендотоксикозу - СМП 254 в 3,4 рази порівняно з нормою, зниження активності антиоксидантних ферментів - глутатіонтрансферази (ГТ), супероксиддисмутази (СОД), підвищення в крові продуктів пероксидного окиснення ліпідів – малонового альдегіду (МА)- та білків (ОМБ); зниження швидкості клубочкової фільтрації (КФ) в 2,7 рази за умов проведення водного навантаження. Вибір комбінації гепатопротекторів був продиктований необхідністю корекції окиснювальних процесів, порушень водно-електролітного обміну та мікроциркуляції, гемодинамічними розладами, резистентністю до лікування стандартними схемами. Гепатопротекторний ефект хофітолу обумовлений високою концентрацією біологічно активних речовин (кофеолова та хінінова кислоти, флавоноїди) і характеризується гіпохолестеринемічною, холеретичною, гепатопротекторною, антиоксидантною, дезінтоксикаційною (зниження рівня сечовини та креатиніну) та діуретичною дією. Фармакологічний ефект глутаргіну, який складається з амінокислот аргініну та глутамінової кислоти, зумовлений здатністю зв‘язувати аміак в крові з утворенням нетоксичних сечовини та глутамату, стабілізувати клітинні мембрани, посилювати енергетичне забезпечення гепатоцитів, нормалізувати всі види обміну. Поряд з цим, глутамінова кислота підвищує резистентність організму до гіпоксії, оптимізує кисневе забезпечення гепатоцитів, а аргінін є головним джерелом ендогенного оксиду азоту, що сприяє покращенню мікро циркуляції в усіх органах. Усі хворі в процесі лікування, яке тривало 30 днів, були розділені на три групи, в яких на фоні дезінтоксикаційної (глюкоза 5%, вітаміни групи В та С), антиоксидантної (тіотріазолін), діуретичної (фуросемід, ерошпірон) терапії та препаратів для корекції дисбіозу (нормазе, лактовіт-форте) використовували різні гепатопротектори: в І групі (9 осіб) призначали хофітол по 2 капсули 3 рази на добу протягом 14 днів з подальшим зменшенням дози в 2 рази; в ІІ (12 осіб) – глутаргін 40% розчин 5 мл на 200 мл фізіологічного розчину протягом 10 діб з подальшим переходом на таблетовану форму в дозі 750 мг 3 рази на добу, в ІІІ (10 осіб) – використовували комбінацію даних гепатопротекторів в вищезазначених дозах. Через 10 днів після призначення лікування в усіх групах спостерігались покращення загального стану хворих та клініко-біохімічних показників. При цьому, в І групі відмічалось більш суттєве зменшення проявів цитолітичного синдрому, диспепсичних явищ, показників ендотоксикозу та показників МА та ОМБ ніж в ІІ групі (р<0,05). У пацієнтів, які отримували глутаргін , в першу чергу, зменшувались показники ендотоксикозу, рівень креатиніну, підвищувалась швидкість КФ з паралельним підвищенням діурезу. При комбінованому використанні препаратів встановлена максимальна сумація позитивних ефектів обох гепатопротекторів, що, насамперед, проявлялось нормалізацією показників креатиніну та сечовини, суттєвому підвищенні КФ, а у 6 хворих дозволило навіть знизити добову дозу діуретиків. При аналізі кінцевих результатів дослідження у хворих ІІІ групи була встановлена стійка клініко-біохімічна ремісія зі зникненням периферичних набряків та покращенням синтетичної функції печінки; в І та ІІ групах відмічені суттєві позитивні зміни, але вони поступались ефективності лікування в ІІІ групі. Таким чином, результати нашого дослідження вказують на доцільність використання в схемах лікування хворих з декомпенсованим цирозом печінки (особливо при наявності порушень функції нирок) комбінації гепатопротекторів (хофітолу та глутаргіну) з метою підсилення їх антиоксидантної та дезінтоксикаційної дії (вплив на обмін сечовини та креатиніну), потенціювання діуретичної дії та покращення мікроциркуляції. Це дозволяє не тільки скоротити час перебування в стаціонарі, але і досягти стійкого терапевтичного ефекту за більш короткий термін.