Medsocium.com

Малий В.П., Безпалий М.О., Мицик Ф.Ф., Вірченко В.В., Мицик Н.Г., Бондар В.М., Шевель Т.Г. Санаторій „СОСНОВИЙ БІР”, Полтавська область, м. Зіньків Дискінезія жовчевивідних шляхів (ДЖВШ) – досить поширений функціональний розлад жовчевивідної системи з некоординованим, надмірним або недостатнім, скороченням жовчного міхура та\або сфінктерного апарату. По причині виникнення розрізняють первинні (нераціональне харчування, вегетативна дисфункція, харчова алергія, сімейна схильність, гіподинамія, ендокринна патологія і т. п.) та вторинні ( вроджені аномалії жовчевивідної системи, холецистити, ЖКХ, холангіти, перенесені вірусні гепатити, патологія шлунка та дванадцятипалої кишки). В цій роботі розглядаються саме вторинні ДЖВШ піся перенесеного вірусного гепатиту А. Актуальність теми: в клінічній практиці досить часті випадки, коли після перенесеного гепатиту, нормалізації біохімічних показників тривалий час хворі скаржаться на відчуття важкості, болі в правому підребер”ї, що виникають після прийму жирної, смаженої, багатої приправами їжі, або просто після зміни режиму харчування. Після звернення до лікаря, як правило, призначається комплексне обстеження ( біохімічний аналіз крові, ФЕГДС, УЗО органів черевної порожнини) в результаті якого в більшості випадків патологічних відхилень не виявляється і призначається симтоматична терапія, яка приносить тимчасове покращення, а в ряді випадків (наприклад призначення спазмолітиків при гіпокінетичній дискінезії), навіть погіршує стан хворого. На жаль, жорсткий ритм сучасного життя не дозволяє більшості пацієнтів забезпечити регулярне дієтичне харчування, як основного лікувального чинника.Залишаючись тривалий час без лікування ДЖВШ сприяють погіршенню загального стану, невротизації хворих, погіршують якість життя, можуть стати причиною таких хвороб, як хронічний холецистит, панкреатит, ЖКХ. Саме тому є актуальним питання пошуку нових, або відновленню давно відомих , але в силу тих чи інших причин забутих ефективних методів лікування ДЖВШ. Саме таким методом є, на нашу думку, санаторно-курортне лікування. Метою нашої роботи було вивчення ефективності санаторно-курортного лікування ДЖВШ в порівнянні із тридиційними методами. Матеріали та методи: під нашим спостереженням знаходилось 23 пацієнти із числа відпочаваючих в санаторії в 2004 – 2005роках (дослідна група) чоловіків та жінок, віком від 32 до 63 років, які скаржились на відчуття важкості, болі в правому підребер”ї після їди, нудоту, гіркоту в роті. У всіх в анамнезі перенесений ( від 7місяців до 6 років) вірусний гепатит А, нормальні біохімічні показники, відсутність патології печінки та жовчного міхура, шлунка та дванадцятипалої кишки (по даним ФЕГДС, УЗО). В контрольну групу входили 14 пацієнтів, із чила місцевих жителів (подібні до дослідної групи за віковим та статевим складом, скаргами, анамнезом, данними додаткових обстежень ), які періодично проходили обстеження на базі санаторію, лікування їм призначалось амбулаторно. Комплекс лікувальних заходів включав дієтотерапію, фітотерапію, медикаментозну терапію ( жовчогінні препарати, ферменти, спазмолітики, прокінетики), крім того пацієнти дослідної групи отримували санаторно-курортне лікування: прийом мінеральної води „Ташань”, дуоденальні зондування, ванни (йодобромні, хвойні, перлинові, м”ятні, шалфейно-мускатні), грязь, озокерит, лікувальні душі (циркулярний, душ Шарко, підводний душ-масаж, гідролазерний), фізіотерапію (КВЧ, лазеротерапія, ДДТ, СМТ, віброакустична терапія, ультразвукова терапія, магнітотерапія), рефлексотерапія. Комплекс лікувальних заходів в кожному випадку призначався індивідуально, в залежності від супутніх захворюваннь, протипоказаннь, та індивідуальної переносимості процедур. Пацієнти обох груп проходили ультразвукове обстеження перед початком та після закінчення курсу лікування (ехограф „СОНОМЕД-500” з конвексним датчиком з діапазоном робочих частот 2.5 – 5.0 МГц) в „В”-режимі. Визначення об”єму жовчного міхура проводилось натще та кожні 15хв впродовж 2 год після жовчогінного сніданку – два яєчні жовтки. Результати та їх обговорення: по данним ультразвукового обстеження у всіх пацієнтів обох груп перед початком лікування виявлено гіпокінетичну форму ДЖВШ різного ступеня вираженості. Ефективність лікування оцінювали двома методами: за суб”єктивним самопочуттям та по даним ультразвукового обстеження. Після закінчення лікуваня всі пацієнти дослідної групи (100%) та 12 (86%) із контрольної відзначили покращення (2 чоловіки (14%) з контрольної групи не відчули суттєвих змін самопочуття після курсу лікування). Як „значне покращення” (навіть після епізодичного порушення дієти та режиму харчування в кінці курсу лікування) охарактеризували свій стан 16 ( 70%) чоловік із дослідної групи та 4 (29%) з контрольної. По данним ультразвукового дослідження: повна нормалізація функції спостерігалась у 15 (65%) пацієнтів із дослідної групи та у 5 (36%) із контрольної . Суттєве покращення функції у 8 (35%) із дослідної групи та у 6 (43%) із контрольно. Не виявлено суттєвого ефекту від лікування у 3 (21%) пацієнтів контрольної групи. Висновок: 1. Отримані нами резуьтати доводять високу ефективність санаторно-курортного лікування вторинних ДЖВШ. На жаль, ми не маємо на сьогоднішній день достовірних даних про тривалість лікувального ефекту, (робота над цим ще триває) але на підставі попередніх результатів можна говорити про більш сприятливий перебіг ДЖВШ, меншу частоту ускладненнь, кращу якість житя пацієнтів, які регулярно лікуються санаторно. 2. Вважаємо доцільним рекомендувати УЗО з визначенням функціонального стану жовчного міхура включити в обов”язковий комплекс обстеження пацієнтів, які перенесли вірусний гепатит.