Medsocium.com

Сергеєва Т.А., Кислих О.М., Максименок О.В., Гураль А.Л. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України Епідемічний процес при вірусних гепатитах В і С (ГВ і ГС) та ВІЛ-інфекції має багато подібних рис. Це пов‘язано із принципово однаковим механізмом передачі збудників, шляхами і факторами передачі, наявністю подібних груп підвищеного ризику інфікування тощо. Розповсюдженість ГВ і ГС серед ВІЛ-інфікованих значною мірою залежить від того, до якої групи ризику належить обстежувана особа. Показники розповсюдженості ГВ і ГС, як правило, корелюють з інтенсивністю поширення ВІЛ-інфекції, що значною мірою обумовлено зростанням ролі соціальних факторів в поширенні цих інфекцій – ін’єкційної наркоманії, алкоголізму, комерційного сексу, ризикованої сексуальної поведінки і т.ін. Виявлення актуальних серологічних маркерів інфікування вірусами ГВ і ГС (ВГВ і ВГС) дозволяє оцінити рівень розповсюдженості інфекції в обстежуваній популяції. При ГВ такими маркерами є HBsAg та антитіла до корового антигену збудника (анти-НВс), а при ГС – анти-HCV. В даній роботі представлені результати досліджень, спрямованих на виявлення зазначених маркерів в зразках сироваток крові ВІЛ-інфікованих: споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН) – І група; осіб із хворобами, що передаються статевим шляхом (ХПСШ) – ІІ група; осіб з високим ризиком передачі інфекцій статевим шляхом (які мають багато статевих партнерів, ведуть безладне статеве життя) – ІІІ група. Контрольні групи складали особи, які належать до зазначених груп ризику, проте не інфіковані ВІЛ. При інтерпретації результатів досліджень частоту виявлення HBsAg, анти-HBc, або суми маркерів розцінювали як показник інфікованості ВГВ, анти-ВГС – як показних інфікованості ВГС. В усіх групах, окрім СІН, були пропорційно представлені чоловіки та жінки; серед СІН понад 75 % складали чоловіки, що відображає загальну тенденцію гендерного розподілу серед представників цієї групи ризику. Середній вік обстежених становив 30-35 років. Найвищі показники частоти виявлення маркерів інфікування ВГВ та ВГС зареєстровані при обстеженні ВІЛ-інфікованих СІН. В цій групі HВsAg визначали у 11,3 %, анти-НВс – у 72,5 %, анти-HCV – у 95,2 % випадків. При порівнянні цих показників з аналогічними у не інфікованих ВІЛ, значні розходження отримані в частоті визначення анти-HCV (67,8 %, р<0,001) та анти-НВс (57,1 %, р<0,001). Суттєвих відмінностей у виявленні HBsAg при обстеженні ВІЛ-інфікованих та не інфікованих ВІЛ осіб І групи (9,4 %) не було зафіксовано. Максимальний відсоток визначення маркерів інфікування ВГС серед ВІЛ-інфікованих СІН припадає на вікову групу 31-40 років, а ВГВ – 15-20 років. У контрольній групі СІН анти-HCV найбільш часто визначали серед осіб 21-30 років, HBsAg – 15-20 років, а анти-НВс – 21-30 років. Результати обстеження пацієнтів ІІ групи показали, що серед осіб із ХПСШ з коінфікуванням ВІЛ HBsAg був виявлений у 8,9 %, анти-НВс – у 51,5 %, анти-HCV – у 76,7 %. В групі порівняння відповідно у 4,1 %, 13,6 % (р<0,001) та 15,6 % (р<0,001). При дослідженні зразків сироваток ВІЛ-інфікованих осіб, які мають багато сексуальних партнерів, ведуть безладне статеве життя (ІІІ група), було встановлено, що частота виявлення HBsAg складала 15,0 %, анти-НВс – 46,6 %, анти-HCV – 57,4 %. Серед осіб групи порівняння, не інфікованих ВІЛ, HBsAg виявили у 4,6 %, частота визначення анти-НВс становила 16,6 %, анти-HCV – 13,8 %. Таким чином, в зразках сироваток крові ВІЛ-інфікованих, які належать до груп високого ризику інфікування збудниками хвороб з парентеральним механізмом передачі, з найбільшою частотою визначаються маркери інфікування ВГС. В першу чергу це стосується СІН, зараження яких в переважній більшості випадків відбувається штучним парентеральним шляхом при ін‘єкційному споживанні психотропних речовин. Високі показники виявлення анти-HCV серед ВІЛ-інфікованих хворих на ХПСШ та осіб з безладними сексуальними стосунками дають підстави вважати, що інфікування значної частини з них відбулося як статевим шляхом, так і при ін‘єкційному вживанні наркотиків. В контрольних групах серед обстежених СІН переважали маркери інфікування ВГС, в той час як у хворих на ХПСШ та осіб з високим ризиком інфікуваня статевим шляхом, здебільшого визначалися маркери інфікування ВГВ (HBsAg та/або анти-НВс). Превалювання маркерів інфікування ВГВ в контрольних групах осіб з ХПСШ, з безладними статевими стосунками тощо дозволяє вважати, що в цих групах ризику ГВ і ГС поширюються переважно статевим шляхом. Як кофактори, що сприяють реалізаціїї передачі ВГВ та ВГС при сексуальних контактах, виступають ВІЛ-інфекція, ін’єкційна наркоманія, наявність ХПСШ. Висока частота виявлення маркерів інфікування ВГВ та ВГС серед ВІЛ-інфікованих дозволяє розглядати ці інфекції як ВІЛ-маркерні. І навпаки, інфікування ВІЛ є приводом для підозри щодо наявності ГВ або ГС.