Medsocium.com

Малий В.П., Гололобова О.В., Волобуєва О.В. Лавелін С.Б.

Харківска медична академія післядипломної освіти

Метою нашої роботи було – вивчити характер змін та порушень імунної системи за допомогою комплексного дослідження показників клітинної та гуморальної ланок імунітету, цитокінового статусу у хворих на HCV-інфекцію з урахуванням перебігу, реплікативної та біохімічної активності ВГ, генотипу вірусу.

Матеріали та методи. Імунологічні дослідження включали визначення основних субпопуляцій лімфоцитів (CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD20+, CD25+), загальної кількості Ig A, M, G, ЦІК та рівнів цитокінів (ФНП-α, ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-10, ІФН-γ) у сироватці крові. Основні субпопуляції лімфоцитів периферичної крові визначали методом імунофлюоресцентної мікроскопії з використанням набору моноклональних та поліклональних АТ для визначення диференційних АГ лімфоцитів людини виробництва ООО „Сорбент” (Росія) відповідно до інструкції виробника. Для дослідження вмісту Ig А, М, G в сироватці крові застосовували метод простої радіальної імунодифузії в гелі. Концентрацію ЦІК в крові хворих визначали за методикою Діжона. Для визначення рівнів ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-10, ІФН-γ в сироватці крові використовували тест-системи ООО “Протеиновый контур” (Росія), а для ФНП-α – ООО “Цитокин” (Росія), користуючись інструкцією виробника. Імунологічні показники вивчали в периферичній крові 30 хворих на ГГС у динаміці захворювання – у періоді розпалу та клініко-біохімічної ремісії, та 60 хворих на ХГС. Особливості імунного статусу із визначенням якісного та кількісного складу його показників аналізували залежно від цитолітичної активності, наявності в крові хворих молекулярно-генетичних маркерів активності реплікації та генотипу HCV. Залежно від активності сироваткової АлАТ хворі на ХГС розподілилися наступним чином: по 10 (16,7 %) відповідно з нормальною та мінімальною і 40 (66,6%) хворих із помірно підвищеною активністю. Для виявлення особливостей стану імунної системи залежно від реплікативної активності HCV проводили порівняльну характеристику вмісту імунних показників у 45 (75%) хворих на ХГС із позитивним та 15 (25%) хворих із негативним результатами ПЛР-дослідження наявності в крові НСV РНК. Для визначення закономірностей змін імунного статусу залежно від генотипу вірусу проводилася порівняльна оцінка вмісту імунологічних показників у хворих на ГГС та ХГС із найбільш поширеними генотипами HCV – 1b та 3a. Аналіз молекулярно-генетичних досліджень показав, що РНК НСV визначалася в периферичній крові хворих на ГГС (100%) та ХГС (77,89 %). Генотип HCV 1b виявився найбільш поширеним як серед хворих на ГГС (50%), так і ХГС (43,3%). Друге місце зайняв генотип 3а – у 30% та 38,3% хворих на ГГС та ХГС відповідно. У хворих на ГГС з однаковою частотою зустрічалися комбінація 1b/3а та 2 генотипи HCV – у 10 % хворих відповідно. Комбінація 1а/3а та ізольований генотип 1а серед хворих на ГГС не визначався. У хворих на ХГС комбінація 1b/3а виявлялася у 6,7%. З однаковою частотою (5,0%) реєструвалися комбінації 1а/3а та 3а генотипи відповідно. 2 генотип відмічався досить рідко – у 1,7 % хворих на ХГС.

При порівнянні компонентів імунного гомеостазу у хворих на ГГС в періоді розпалу та ХГС встановлено, що середні показники CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD25+- лімфоцитів у хворих на ГГС вірогідно перевищували відповідні показники у хворих на ХГС (p<0,05). Відносні та абсолютні показники CD20+, навпаки, були вірогідно вищими у хворих на ХГС. Рівень Ig М більш високим виявився в периферичній крові хворих на ГГС порівняно із показником хворих на ХГС, у останніх визначалася вірогідно підвищена концентрація Ig G (p<0,05). Результати проведеного порівняльного аналізу цитокінового профілю у хворих із різним перебігом НСV-інфекції дозволили встановити, що у хворих на ГГС середні показники ФНП-, ІФН-γ та ІЛ-2 були вірогідно вищими, а ІЛ-4, ІЛ-10 – нижчими порівняно з такими у сироватці крові хворих на ХГС (p< 0,05).

Гострий перебіг НCV - інфекції в періоді розпалу характеризується дисбалансом клітинної (про що свідчить зниження вмісту СD3+, CD4+, ІРІ та одночасне підвищення вмісту CD16+, CD25+, ІФН-γ, ІЛ-2), активацією гуморальної (підвищення вмісту CD20+, ЦІК, Ig M, ФНП-α, ІЛ-4, ІЛ-10) ланок імунітету. Результати контрольного імунологічного обстеження, проведеного перед випискою із стаціонару, показали, що в періоді клініко-біохімічної ремісії посилюються виявлені порушення (показники СD3+, CD4+, ІРІ, СD16+ продовжують знижуватися, а CD20+, Ig G підвищуються порівняно з періодом розпалу, а ЦІК, ІgM та CD25+ залишаються підвищеними). Також зменшується гіперпродукція ФНП-α, ІФН-γ, ІЛ-2, але іх рівні залишаються високими, що поєднується із гіперпродукцією ІЛ-4 та ІЛ-10, і створює загрозу хронізації НСV-інфекції. У хворих на ХГС недостатність клітинного імунітету поєднувалася з активацією гуморальної ланки імунної відповіді. При цьому, реєструвалося вірогідне зниження порівняно з показниками контрольної групи відносної та абсолютної кількості лімфоцитів CD3+, CD4+, CD16+, CD25+, ІРІ, відносної кількості CD8+- лімфоцитів порівняно з відповідними показниками в контрольній групі (p<0,05). Відносні та абсолютні показники CD20+ , ЦІК, концентрації Ig M та G, вірогідно підвищувалися порівняно з аналогічними показниками контрольної групи (p<0,05).

Аналізуючи стан цитокінової регуляції у хворих на ХГС виявлено, що концентрації ФНП-, ІЛ-4 ІЛ-10 були вірогідно вищими, а ІФН-γ та ІЛ-2 – нижчими порівняно з показниками в контрольній групі (p<0,05).

Аналізуючи імунологічні показники залежно від наявності в крові хворих на ХГС молекулярно-генетичних маркерів реплікації вірусу виявлено, що в період реплікативної активності HCV рівні ІФН-γ, ІЛ-2, CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD25+, ІРІ виявилися вірогідно нижчими порівняно з рівнями цих показників у пацієнтів з негативним результатом ПЛР на визначення HCV-РНК (p<0,05). Стосовно ФНП-α, ІЛ-4 та ІЛ-10, CD20+, ЦІК, Іg M, G спостерігається протилежна залежність: у хворих із присутністю в крові HCV-РНК їхні показники виявилися вірогідно вищими порівняно з хворими із відсутністю реплікативної активності (p<0,05).

При гострому та хронічному перебігу HCV-інфекції спостерігалась однаково спрямована залежність вмісту імунологічних показників від виявленого генотипу. Так, у хворих на ГГС та ХГС із 3а генотипом НCV рівні CD3+, CD4+, ІРІ, CD16+, CD25+, ІЛ-2 та ІФН-γ були вірогідно вищими порівняно з відповідними показниками хворих із генотипом НCV 1b, а CD20+, ЦІК, Іg M, Ig G, ФНП-α, ІЛ-4 та ІЛ-10 виявилися вірогідно вищими у хворих із генотипом HCV 1b (p<0,05).

Висновки:

Імунні порушення у хворих на ГГС в періоді розпалу характеризуються дисбалансом клітинної та активацією гуморальної ланок імунітету, що проявляється недостатністю CD3+, CD4+, ІРІ, гіперпродукцією CD16+, CD20+, CD25+-лімфоцитів, ЦІК та IgМ. Одночасно відбуваються зміни і в цитокіновому статусі, які характеризуються гіперпродукцією ФНП-α, ІФН-γ, ІЛ-2, ІЛ-4 та ІЛ-10. Період клініко-біохімічної ремісії порівняно з періодом розпалу ГГС у більшості хворих характеризується зниженням CD16+ - лімфоцитів, зменшенням концентрації Іg M (який залишається підвищеним порівняно з показниками контрольної групи), а також підвищенням вмісту Іg G, що поєднується із гіперпродукцією ФНП-α, ІФН-γ, ІЛ-2, ІЛ-4 та ІЛ-10. У хворих на ХГС відбувається зміщення балансу Th1/Th2 в бік субпопуляцій Th2, що проявляється зниженням вмісту CD3+, CD4+, ІРІ, CD25+, CD16+-лімфоцитів, продукції ІЛ-2 та ІФН-γ із активацією гуморальної ланки і гіперпродукцією СD20+- лімфоцитів, ЦІК, Ig M, G та ФНП-α та ІЛ-4, ІЛ-10.

Стан імунної регуляції у хворих на НСV-інфекцію залежить від реплікативної активності вірусу, його генотипу, цитолітичної активності ГС.

Імунний статус хворих на ХГС при реплікативній активності збудника, підтвердженій виявленням НСV-РНК у крові, характеризується вірогідним зниженням клітинних факторів, ІРІ, рівнів ІФН-γ, ІЛ-2, що одночасно супроводжується вірогідним підвищенням продукції гуморальних факторів імунної системи, а також ФНП-α, ІЛ-4 та ІЛ-10.

У хворих на ГГС та ХГС з генотипом 3а HCV спостерігається перевага клітинних факторів імунної системи, а з генотипом 1b – гуморальних.

У крові хворих на ХГС по мірі зростання ступеня біохімічної активності відзначається статистично вірогідне зниження рівнів клітинних імунних показників поряд із одночасним підвищенням показників, характеризуючих гуморальну ланку імунітету.