Medsocium.com

Кондратюк В.В., Полукчи О.К. Харківський військово-медичний клінічний центр Північного регіону1, Харківська медична академія післядипломної освіти За останні 10 років ситуація у світі з малярії погіршилася. Найбільш тяжкою формою захворювання є тропічна малярія (ТМ), оскільки хвороба вже з перших днів може набувати небезпечного для життя перебігу і потребувати максимально швидкої діагностики та лікування. Саме ТМ зумовлює 50 % захворюваності на малярію у світі і 98 % усіх летальних наслідків від неї. За даними ВООЗ щороку від неї у світі (переважно Африці та Південно-Східній Азії) гинуть від 1 до 2 млн. людей, навіть у країнах Європи летальність складає 0,49-0,37 % (В.П. Сергеєв і співавт., 2004). Розширення міжнародних контактів, туризм, участь наших військовослужбовців у миротворчих місіях ООН сприяє як завозу в Україну ТМ, так і захворюваності серед її громадян під час перебування у ендемічних зонах. В деяких ендемічних регіонах світу у малярійних паразитів, переважно у Plasmodium falciparum, реєструється резистентність до протималярійних препаратів, котра нерідко має характер чисельної (хлорохін, хінін). Тому оптимізація етіотропної терапії ТМ є першочерговим завданням в лікуванні цієї хвороби. Останнім часом у лікуванні хінінрезистентних форм ТМ дедалі частіше почали використовувати препарати полину (деривати артемізину) – артеметр та артесунат. Вони надзвичайно швидко діють як на еритроцитарні шизонти, так і на гаметоцити, не викликають таких побічних дій як хінін. Саме тому вивчення ефективності цих препаратів у хворих на середньотяжкі форми ТМ визначило мету нашої роботи. Під нашим спостереженням знаходилося 45 хворих на середньотяжкі форми ТМ. У всіх діагноз було підтверджено виявленням у мазках крові Р1. falciparum. Хворі були з категорії миротворців що перебували у Ліберії (Західна Африка). Миротворці надходили на лікування в 1 – 2 добу від початку хвороби. Усі пацієнти надавали скарги на загальну слабкість, гарячку з ознобом, зниження апетиту, головний біль. Міальгії та артралгії відзначалися у 28,8 % (12 хворих), нудота – у 20,0 % (9 хворих). У 17,7 % (8 хворих) відзначалася гепатоспленомегалія, у 44,4 % (20 хворих) - прискорена ШОЕ, у 40,0% (18 хворих) - підвищена активність АлАТ, у 15,5 % (7 хворих) – анемія. В залежності від терапії усі хворі були розподілені на 2 групи. Першу групу склали 26 пацієнтів, які отримували «традиційну» терапію – хініну дигідрохлорид по 600 мг внутрішньовенно на 400 мл 5 % розчину глюкози тричі на день, на протязі 3-х днів. Потім цим хворим перорально застосовували артесунат за наступною схемою: у 1-й день (4-й протипаразитарної терапії) по 200 мг двічі на день, 2-5-й день – по 100 мг двічі на день. Другу групу склали 19 пацієнтів, що з 1-го дня отримували артеметр внутрішньм'язово, за наступною схемою: 1-й день - по 160 мг один раз за добу, на 2-5-й дні – по 80 мг один раз за добу. Пацієнти в обох групах паралельно отримували доксициклін per os по 0,1 двічі за добу. Після закінчення проти паразитарної терапії призначали одноразово фансидар 3 табл. При порівнянні тривалості основних клінічних симптомів було встановлено, що у хворих 1-ї групи тривалість гарячки складала 5,38±0,88 діб, в той час як у пацієнтів 2-ї групи – 2,78±0,46 діб (р0,05). Застосування артеметру з першої доби терапії сприяло і швидшому зникненню інтоксикаційного синдрому. Так у пацієнтів 1-ї групи загальна слабкість, нудота, міальгії, артралгії зберігалися на протязі 4,88±0,88 діб, в той час, як у пацієнтів 2-ї групи – у 2,56±042 (р0,05). У хворих 1-ї групи достовірно частіше (р<0,05) на 4 добу терапії відзначалися явища гепатоспленомегалії – у 57,6±9,6% (15 хворих), в той час як у пацієнтів 2-ї групи – лише у 21,0±9,3 % (4 хворих). Анемія у пацієнтів на тлі застосування хініну розвинулася у 19,2±7,7 % випадків (5 хворих), а при лікуванні артеметром – у 15,7±8,3 % (3 пацієнти), (р>0,05). Таким чином, застосування артеметру у комплексній терапії хворих на середньотяжкі форми тропічної малярії сприяло більш швидкій нормалізації температури тіла, скорішому зникненню інтоксикації. У пацієнтів що приймали артеметр на тлі терапії рідше розвивалися гепатоспленомегалія та анемія.