Medsocium.com

Шевченко О.П., Леснічук Л.В., Чорна Н.О., Литвин К.Ю., Покрова О.Д. Дніпропетровська державна медична академія1, Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І.Мечнікова Відділення хронічного гемодіалізу у Дніпропетровському регіоні було засновано у 1985 році на базі Обласної клінічної лікарні ім.І.І.Мечнікова. Першоначально у ньому лікувалось 20 хворих з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності (ХНН), пролонгованої засобом програмованого гемодіалізу (далі – діалізних хворих), у 2000 році – 54 хворих, с 2004 року було відкрито амбулаторний підрозділ для лікування хворих. Також, вперше у 2004 році 9 хворих було взято на перітонеальний діаліз, двоє з котрих було переведено з програмованого гемодіалізу, а 7 хворих – первинно. Ще лікарями відділення спостерігаються 26 хворих, реципієнтів ниркового трансплантату, які зняті з гемодіалізу. Доречи, процент виживаємості таких хворих досить високий, наприклад, знаходиться під наглядом хвора, якій подібна операція була проведена 29 років тому. У 2004 році проведено 11188 діалізів на 15 діалізних місцях, та на 1 січня 2005 року у відділенні лікується 86 хворих. Група хворих, які знаходяться на програмованому гемодіалізі були і є групою ризику по гемоконтактним інфекціям. Одна з причин є застосування такого методу лікування вторинної анемії, як переливання донорської крові та її компонентів. Також піддані ризику інфікування співробітники відділення. За даними різних авторів, у Росії: контамінація хворих вірусами гепатитів з парентеральним механізмом передачі у відділеннях гемодіалізу складає 10,7-68,8%, медпрацівників – 5,2-13,6% (Ермоленко В.М., 2000; Акимкин В.Г. с соавт., 2003; Козлова А.В., 2003; Савин Е.А. с соавт., 2003; Шлутко Б.И. с соавт., 2003); в Італії – 1,6% хворих (Nicola Froio et all, 2003). Однак зараз у зв’язку з новітніми методами лікування анемії донорську кров застосовують все рідше, та згодом з'являються та застосовуються більш ефективні протиепідемічні заходи. Наприклад, використання одноразового інструментарію, щеплення. Тому змінилася і картина інфекованості на гемоконтактні інфекції у діалізних хворих та медпрацівників відділення. Нами вивчалася контамінація хворих вірусами гепатитів В та С (І група –86 пацієнтів), також вірусами родини Herpesviridae (ІІ група – 63 пацієнти) та контамінація медпрацівників відділення хронічного гемодіалізу вірусами гепатитів В та С (ІІІ група – 42 пацієнта). Хворі були обстежені на HbsAg та анти-HCV, антитіла до вірусу простого герпесу I та II типу класу IgM та IgG, антитіла до цитомегаловірусу класу IgM та IgG - методом ІФА, RNA-HCV та DNA-HBV методом ПЛР. Медпрацівникам було проведено обстеження на HbsAg та анти-HCV. Серед пацієнтів І-ї групи раніше контаміновано HBV 19 (22,1%) чоловік, HCV - 20 (23,6%), мікст (HBV + HCV) виділено у 5 (5,8%) хворих. В представленому досліджені, проведеному в 2004 році, у цих же хворих повторно визначені позитивні результати на HbsAg - у 2 (2,3%) хворих, анти-HCV – у 5 (5,8%); мікст (HBV + HCV) – у 1 (1,2%) позитивний HbsAg, у 3 (3,5%) пацієнтів – позитивні анти-HCV. Первинно визначились HbsAg у 1 (1,2%) хворого, анти-HCV – у 2 (2,3%) пацієнтів, DNA-HBV виявлено у 3 (3,5%) чоловік, RNA-HCV - 2 (2,3%) хворих, що значно менше у порівнянні з попередніми роками та даними літератури. У пацієнтів ІІ-ї групи було виявлено: 60 хворих (95,2%) позитивних результатів досліджень що до антитіл до вірусу простого герпесу I та II типу класу IgG, та у 3 хворих (4,8%) - класу IgM та IgG. У останніх клінічно відмічалась загальна слабкість, стомленість, що також характерні для основного захворювання (ХНН), та відсутність місцевих, шкіряних проявів. Таким чином клінічно загострення було досить складно діагностувати. У 56 хворих тієї ж групи (88,9%) було виявлено антитіла до цитомегаловірусу класу IgG, що відповідає популяційної контамінації. Результати досліджень на IgM були негативні. Серед пацієнтів ІІІ-ї групи спостерігалось наступне: HbsAg виявлено у 2 (4,8%) чоловік, анти-HCV – не визначались, мікст HBV + HCV – у 1 (2,4%) пацієнта, що також знизилось у порівнянні з попередніми роками та літературними даними. Таким чином, у відділеннях хронічного гемодіалізу у хворих з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності, пролонгованої засобом програмованого гемодіалізу залишається можливість інфікування вірусами гепатитів В та С до 3,5% випадків, а серед медпрацівників до 4,8%, що значно менше у порівнянні з попередніми роками та даними літератури. Контамінація хворих вірусами родини Herpesviridae відповідає популяційній. Але це ще не повністю відповідає бажаним результатам, що дає підставу до більш ретельного обстеження як хворих, так і медпрацівників у цьому напрямку з використанням більш поширеного моніторингу гемоконтактних інфекцій.