Корекція інтралюмінального гомеостазу при гострій абдомінальній патології

Герич І.Д., Барвінська А.С., Кирик Т.П. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Одним з маловідомих і не вивчених виявів гострої абдомінальної патології (ГАП) є комплекс розладів інтралюмінального гомеостазу (ІЛГ), який в заавансованих випадках гострого панкреатиту (ГПа) і гострого перитоніту (ГПе) маніфестується синдромом ентеральної недостатності (ЕН). Традиційні методи лікування й профілактики зазначених зрушень поєднують оперативне втручання з комплексом терапевтичних заходів (зондова декомпресія травного каналу, системна антибіотикотерапія, селективна деконтамінація товстої кишки та ін.), що в цілому відображає загальновизнане розуміння етіопатогенезу ЕН. Проте, при подальшому дослідженні патофізіологічних змін, що супроводжують ЕН, була встановлена низка ключових факторів розвитку та прогресування розладів ІЛГ, які зазнавали недостатнього впливу за умов традиційної терапії ГПа і ГПе. Серед загалу етіопатогенетичних чинників провідні ролі в ініціації ендогенної інтоксикації посідають внутрішньочеревна гіпертензія, якісні та кількісні зрушення інтестинальної мікроекології й розвиток ультраструктурних морфологічних змін слизової оболонки товстої кишки. Мета – на основі встановлених типових змін ІЛГ розпрацювати та апробувати комплексну медикаментозну програму їх корекції. МАТЕРІАЛИ Й МЕТОДИ. Дослідженням було охоплено 38 осіб з ГПа і ГПе. Основну групу склали 18 пацієнтів, група контролю містила 20 осіб. Обидві групи рандомізовані за гендерно-віковими й основними вихідними клініко-лабораторними та інструментальними параметрами, проте на противагу контролю, лікувальна програма пацієнтів основної групи була доповнена розпрацьованим варіантом біофармакологічної корекції ІЛГ. Останній передбачав раннє ентеральне введення пробіотиків (Біфілакт Екстра, лактобактерин, біфідумбактерин) і пребіотиків (BRATT-дієта) у комбінації з біологічними антагоністами кишкових патогенів (Ентерол), протигрибковими (ністатин) й антибактерійними середниками (фуразолідон) локальної дії і симетикону. РЕЗУЛЬТАТИ. В порівнянні з конвенційним лікуванням в пацієнтів основної групи спостерігали стрімкішу елімінацію проявів ЕН – на 70,1% до 6 доби спостереження (P<0,05); коротші терміни нормалізації функціональних проб печінки та нирок (на 62,3% до 8 доби спостереження, P<0,05); вірогідно нижчі показники ВЧТ (9,7±1,7 vs 13,8±2,6; на 4 добу спостереження, P<0,05). Долучення комплексної корекції забезпечило ефективнішу нормалізацію кишкового біоценозу: підвищення абсолютних показників біфідумбактерій і лактобактерій, суттєве зниження вмісту стафілококів (P<0,05), грибів роду Candida (P<0,05) і гемолітичної флори. З клінічних проявів особливу увагу звертали на інцидентність гнійно-септичних ускладнень, частота останніх в основній групі склала – 17,1 % проти 31,4 % в контролі (12 vs 27; P<0,05). ВИСНОВКИ. Впровадження розпрацьованої схеми корекції ІЛГ зумовлює суттєве покращення перебігу ГПа і ГПе із суттєвим зменшенням інцидентності ЕН та типових каскадних наслідків бактерійної транслокації.

Последние комментарии