Medsocium.com

Литвин К.Ю., Суременко М.С., Стекленьова Н.І. Дніпропетровська державна медична академія За нашим даними, щорічно 4-5% від загальної кількості хворих з жовтяницями, що потрапляють в інфекційну лікарню, складають хворі з новоутворюваннями. З них до розвитку обтураційної жовтяниці найчастіше призводить рак голівки підшлункової залози (за нашими даними –74% хворих), рідше - пухлини ін. локалізації (БДС-13%, воріт печінки - 6,7%, холедоху - 6,0%). За даними літератури у більшості хворих пухлини панкреатодуоденальної зони виявляються вже в IV стадії захворювання й в 46-53% хворих стають нерезектабельними. Головним фактором незадовільних результатів хірургічного, комбінованого й хіміопроменевого лікування є важкі порушення функції гепатоцитів, морфологічні зміни в стромальних і клітинних структурах печінки, які є наслідком пізньої діагностики. Важливо підкреслити, що основна маса хворих з жовтяницями пухлинного ґенезу первинно госпіталізується в інфекційну лікарню з підозрою на вірусний гепатит. Середня тривалість перебування таких хворих для уточнення діагнозу на інфекційному ліжку залишається неприпустимо високою і за нашими даними становить у середньому (М±м) 10,7±1,01 днів. Існуючі на цей час маркери пухлин підшлункової залози: вуглеводний антиген 19-9 (СА-19-9) і раковий ембріональний антиген (РЭА) не є досить інформативними і специфічними. Рівень цих онкомаркерів може підвищуватися при таких захворюваннях як: цирози печінки, хронічні гепатити, панкреатити, пневмонії, бронхіти, туберкульоз, автоімунні захворювання. Вирішальну роль у діагностиці механічних жовтяниць відіграє ЕРХПГ, але призначення цього дослідження з метою диференційної діагностики хворим у період розпалу вірусних гепатитів небезпечно, тому що спричиняє високий ризик виникнення ускладнень. Все це підтверджує особливу актуальність розробки інформативних критеріїв для оперативного проведення диференційної діагностики з жовтяничними формами вірусних гепатитів, вирішення питання про призначення ЕРХПГ та своєчасного виявлення хворих з пухлинами панкреатодуоденальної зони. Нами проведено обстеження 30 хворих з жовтяницями пухлинного ґенезу, клінічні й лабораторні показники яких порівнювалися з показниками хворих на жовтяничні форми вірусних гепатитів (ВГ) різної етіології відповідного віку в період розпалу захворювання. Для комплексної оцінки наявності пухлин, які найчастіше стають причиною механічних жовтяниць, були визначені високоінформативні критерії діагностики. Клінічні критерії. Переважно вік 50 - 70 років (79% серед хворих цієї групи), але слід враховувати факультативність цього признаку, тому, що в період спостереження мали місце поодинокі випадки жовтяниць пухлинного ґенезу в осіб молодше 30 років; суттєве зниження маси тіла (67%); тривалий, слабко обкреслений переджовтяничний період (53%); незначні прояви інтоксикації при наростанні жовтяниці (83%); стійка сверблячка шкіри, що передує жовтяниці (87%); гепатомегалія більша 3 см (по правій аксилярній лінії) із щільним краєм (87%); стабільна ахолія калу (83%); ознаки гіперглікемії (у хворих з пухлинами підшлункової залози) (55%); стійке порушення стільця, переважно послаблення (у хворих з пухлинами підшлункової залози) (50%). При вірусних гепатитах перелічені ознаки визначалися нами значно рідше. Наведені раніше в літературі, критерії диференційної діагностики, як відсутність збільшення селезінки, тупі болі у верхніх відділах живота зустрічаються в рівній мірі і у хворих на вірусні гепатити за нашою оцінкою не можуть бути інформативними. Лабораторні критерії. Підвищення ШОЭ більше 15 мм/годину; гіперглікемія (у хворих з пухлинами підшлункової залози); нижчий ніж при ВГ показник АЛТ - 2,5±0,22 ммоль/л (4,46±0,19 при ВГ); відсутність підвищення тимолової проби 3,15±0,31од (13,64±0,69 при ВГ); високий рівень лужної фосфатази 466,8±60,13 ме/л (370±17,01 ме/л при ВГ з наявністю холестазу). Крім «традиційних» біохімічних показників, нами проведено дослідження вмісту в сироватці крові одного з білків гострої фази запалення - α1-кислого глікорпротеїну (АГП), підвищення рівню якого, за даними літератури, спостерігається при онкогенезі. Визначено значне збільшення вмісту цього білку при жовтяницях, що виникли внаслідок новоутворювань - 2,4±0,081 г/л, в той час, як при ВГ цей показник дорівнював 1,24± 0,09 г/л, а у здорових донорів - 0,73±0,05 г/л. Таким чином, підвищення вмісту АГП в сироватці може використовуватися, як диференційно-діагностичний критерій жовтяниць пухлинного та вірусного ґенезу. Слід зазначити, що для підвищення точності індивідуальної та диференційної діагностики означених захворювань необхідно комплексне використання вищезазначених критеріїв.