Medsocium.com

Мельниченко М.Г. Одеський державний медичний університет Для підвищення ефективності емпіричної та наступної раціональної антибактеріальної терапії виникає необхідність відомостей про збудники, що найчастіше зустрічаються, та їх чутливість до антибіотиків. З цією метою проводиться система інфекційного моніторингу, яка дозволяє проаналізувати видовий склад мікрофлори, вивчити та співставити морфологічні, культуральні, біохімічні властивості мікроорганізмів, дослідити чутливість їх до набору антибіотиків. Це стосується гострих запальних захворювань органів черевної порожнини у дітей, а саме апендициту та його ускладнень. Матеріал та методи. За останні три роки на базі обласної дитячої клінічної лікарні м. Одеса було проведено 302 бактеріологічних дослідження у хворих з гострим апендицитом та його ускладненнями. Взяття перитонеального ексудату інтраопераційно виконував хірург. Мікроскопічно визначали тінкторіальні та морфологічні властивості бактерій. З урахуванням отриманих даних проводилась корекція емпіричної антибіотикотерапії. Хворих було поділено за важкістю та розповсюдженню запального інтраабдомінального процесу: 186 (61,6%) дітей з неускладненим флегмонозним апендицитом (ФА) і 116 (38,4%) дітей з апендикулярним перитонітом (АП) (гангренозно-перфоративний апендицит з місцевим або розповсюдженим перитонітом). Результати досліджень. Мікроорганізми, що викликають та підтримують гнійний процес у черевній порожнині виділялися як монокультура у 96,9%, а в асоціації тільки у 3,1%. Проведені бактеріологічні дослідження перитонеального ексудату тільки в 132 (43,7%) спостереженнях ідентифікували збудника, з них переважали позитивні результати при апендикулярному перитоніті – 67 (57,8%) випадків. За видовим складом пріоритет поділявся між кишковою паличкою – 53 (40,2%) випадки (при ФА – 17 (26,1%), при АП – 36 (53,8%)) й патогенним стафілококом – 54 (40,9%) випадки (при ФА – 38 (58,4%), при АП – 16 (23,8%)), потім – синегнійна паличка (при ФА – 4 (6,2%), при АП – 6 (8,9%)), ентерококи (при ФА – 2 (3,1%), при АП – 5 (7,6%)) та ін. При вивченні чутливості ідентифікованих мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів знайдено найбільшу чутливість до цефалоспоринів 2 та 3 покоління та аміноглікозидів, меншу – до напівсинтетичних пеніцилінів. Обговорення. При АП у 2,5 рази частіше були отримані позитивні результати при бактеріологічних дослідженнях у співставленні з ФА. При співставленні видового складу бактеріальної “забрудненості” черевної порожнини із розповсюдженістю запального процесу визначається кореляція цих показників: при неускладненому флегмонозному апендициті із давністю захворювання 12-24 години превалює патогенний стафілокок, тоді як при апендикулярному перитоніті із давністю захворювання більш 48 годин переважає кишкова паличка. На ґрунті отриманих результатів вирішувались питання раціональної й адекватної антибіотикотерапії як монотерапії при ФА (цефалоспорини 2,3), або поєднання двох препаратів при АП (цефалоспорини 2,3+аміноглікозиди). Висновки. Великий відсоток негативних результатів бактеріальних досліджень свідчить не про стерильний перитонеальний ексудат, а про необхідність впровадження нових вірогідних методів виявлення збудників. Мікробіологічний пейзаж перитонеального ексудату корелює із ступенем розповсюдженості запального процесу черевної порожнини.