Medsocium.com

Одушкіна Н.В. Харківський державний медичний університет Одонтогенні запальні захворювання щелепно-лицьової ділянки (ЗЗЩЛД) у дітей і донині залишаються провідними у клініці хірургічної стоматології. Це пояснюється тим, що у теперішній час у 40-83 % хворих мають розвиток такі гострі гнійно-запальні захворювання, як флегмони, абсцеси, періостити, остеомієліти. Недостатня ефективність лікувально-профілактичних заходів, які проводяться із застосуванням навіть сучасних хіміопрепаратів з широким спектром дії, пояснюється високою резистентністю патогенної та умовно патогенної мікрофлори до антимікробних препаратів та її швидкою мінливістю в процесі лікування. Крім цього, прогноз перебігу гнійно-запального процесу визначається особливостями якісної та кількісної характеристики мікрофлори в осередку ураження, раціональним призначенням антибактеріальних препаратів. В літературі існує велика кількість робіт, що присвячена складу мікрофлори при ЗЗЩЛД. При цьому відзначається її полімікробний характер. Збудниками одонтогенної гнійної інфекції у переважній кількості випадків є ендогенна опортуністична полімікробна флора, серед якої значну кількість займають облігатні анаероби, що виділяються як в монокультурі, так і в асоціаціях з факультативно-анаеробними та аеробними бактеріями. Домінуючими збудниками ЗЗЩЛД визнані грамнегативні неспороутворюючі бактерії роду Bacteroides. Друге місце займають грампозитивні анаеробні коки, насамперед роду Peptostreptococcus. При вивченні факультативно-анаеробного та аеробного компоненту асоціацій визначається перевага грампозитивних коків - S.aureus, S.epidermidis, S.marneri, S.xylosus. Важливе місце серед факультативних видів займають стрептококи – β-гемолітичні види, S. pyogenes. Виходячи із стану проблеми, метою дослідження стало вивчення мікробного етіологічного фактору у розвитку ЗЗЩЛД. Проведено обстеження 54 дітей, хворих на одонтогенні флегмони, абсцеси, періостити, остеомієліти та лімфаденіти. Матеріал для бактеріологічного дослідження відбирали під час операції безпосередньо після розкриття гнійного осередку з метою виділення збудників, їх ідентифікації за морфологічними, культуральними та біохімічними властивостями культур. Всього було виділено та проаналізовано 98 штамів мікроорганізмів. Бактеріологічне дослідження складу мікрофлори з гнійних осередків хворих на ЗЗЩЛД показали, що мікрофлора відрізняється різноманітністю. Було встановлено, що у 46 хворих (84,2 %) виділено факультативно-анаеробні мікроорганізми, причому у 9 хворих (19,5 %) вони висівалися в асоціаціях, а у 37 хворих (80,5 %) – у різних асоціаціях. Склад виділеної мікрофлори представлений у таблиці 1. Таблиця 1.

 

У 8 хворих (14 % випадків) виділити збудників в аеробних умовах культивування не вдалося, що може свідчити про анаеробну етіологію даного захворювання. У користь цього говорять і дані літератури, згідно яким анаероби виділяються у 51 % випадків при остеомієлітах щелеп, 67 % - при абсцесах та флегмонах, 77 % - при пародонтиті. За даними Бажанова Н.Н. та співавт., стерильні посіви, що були отримані при культивуванні матеріалу тільки в аеробних умовах, відзначалися у 35,7 % випадках. В монокультурі найчастіше висівалася кокова флора – у 7 хворих (15,2 % випадків), та лише у 2 хворих (4,3 %) – P.аeruginosa та ентеробактерії. Серед асоціацій мікроорганізмів двокомпонентні виділялися у 22 хворих (47,8 %), трьохкомпонентні - у 15 хворих (32,7 %). Асоціації були представлені 6 різними поєднаннями мікроорганізмів. Найчастіше з двокомпонентних асоціацій висівалися S.aureus і S.pyogenes, а також S.aureus та S.epidermidis. Серед виділених мікроорганізмів суттєве місце займали стафілококи – як у монокультурі, так і в асоціаціях. Золотистий стафілокок висівали у 34,6 %, із них у монокультурі – у 8,7 %, а в асоціаціях – у 65,3 %; епідермальний стафілокок серед висіяних культур складав 17,3 %. Гноєрідний стафілокок також часто висівався з гнійних осередків та складав 31,7 % (6,5 % у монокультурі та 52,2 % в асоціаціях). Ентеробактерії, грампозитивні палички, P.аeruginosa представляли складову частку асоціації мікрофлори гнійно-запального вогнища, та зустрічалися з частотою від 2,5 до 18,4 %. Таким чином, видовий склад збудників одонтогенних ЗЗЩЛД характеризується різноманітністю. Факультативно-аеробна мікрофлора гнійного вогнища при одонтогенних запальних захворюваннях щелепно-лицьової ділянки у дітей найчастіше представлена асоціаціями стафілококів, стрептококів та кишкової палички.