Medsocium.com

Живиця Д.Г., Живиця Л.В. Запорізька медична академія післядипломної освіти При хронічному вірусному гепатиті закономірно спостерігаються порушення кровообігу печінки, основою яких є розвиток портальної гіпертензії. Вона формується в міру наростання фіброзу, внаслідок комбінації збільшеного внутрішньопечінкового опору і збільшеного портального кровообігу. Для оцінки печінкового кровообігу застосовуються декілька неінвазивних методів дослідження, зокрема допплерографія і реогепатографія. Метою нашої роботи було дослідження інформативності допплерографії і реогепатографії в діагностиці порушень печінкового кровообігу у 30 хворих з хронічними вірусними гепатитами (С, В+С) на різних стадіях захворювання. Діагноз у всіх хворих підтверджений пункційною біопсією печінки, наявністю HCV-RNA і HBV-DNA в крові та біоптатах печінки. Оцінка активності і стадії хронічного гепатиту проводилася з використанням системи METAVIR. Реогепатографію проводили у всіх хворих на комп’ютерній системі реодіагностики REO-5, допплерографію – на апараті “ALOKA SSD-2000”. При проведенні дослідження печінкового кровообігу за допомогою дуплексного сканування з кольоровим допплерівським картуванням потоків у хворих на хронічні вірусні гепатити було виявлено, що показники лінійних швидкостей у печінковій артерії коливалися в межах 32-48 см/с (при нормі 30-60 см/с) і не залежали від стадії гепатиту. Лінійна швидкість кровообігу у портальній вені виявилася нижче норми (15 см/с) лише у 6 хворих з цирозом печінки (F4). Показники лінійних швидкостей кровообігу не залежали від етіології та активності хронічного вірусного гепатиту. Зміни показників реогепатографії, а також форми реографічних комплексів чітко залежали від ступеня фіброзу печінки. При стадії F0 форма реографічного комплексу і показники реогепатографії не відрізнялася від нормальної реогепатограми. При стадії F1 у 50% хворих відзначалася деформація і виражене зниження амплітуди всього реографічного комплексу. З наростанням ступеня фіброзу печінки прогресувала деформація реографічного комплексу, відмічалося значиме зниження показників показниками інтенсивності кровообігу, тривалості і швидкості кровонаповнення, що реєструвалося у 80% хворих при F2-3 і у 100% хворих при F4. Таким чином, отримані дані дозволяють зробити висновок про інформативність методу реогепатографії, який дозволяє виявляти порушення печінкового кровообігу вже на початкових стадіях хронічних вірусних гепатитів (F1-F2). Зміни показників реогепатографії прогресують паралельно зростанню ступеня фіброзу печінки з максимальними відхиленнями при цирозі. Інформативність допплерографії у хворих з хронічними вірусними гепатитами на стадії F1-F3, невелика, її використання доцільне на стадії цирозу печінки, при сформованій портальній гіпертензії.