Medsocium.com

Завіднюк Н.Г., Вишневська Н.Ю., Нитик Н.А. Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського Оперізувальний герпес (ОГ) – рецидив VZV-інфекції, який виникає внаслідок активації вірусу. До неї призводить зниження реактивності організму під впливом різноманітних екзо- і ендогенних факторів. Мета роботи  вивчити ефективність індукторів ендогенного синтезу інтерферонів циклоферону та протефлазиду у комплексній терапії хворих на ОГ. Під нашим спостереженням перебувало 118 хворих. Діагноз підтверджували виявленням діагностично значимого підвищення специфічних Ig M та Ig G. Методом ПЛР у переважної більшості хворих встановлено відсутність вірусемії, що опосередковано підтверджує локалізацію інфекційного процесу в нервовій системі. Хворих було розділено на чотири групи. 1-а (група порівняння) – 27 пацієнтів, які у комплексному лікуванні отримували ацикловір по 400 мг 5 разів на добу per os протягом 7 днів; 2-а – 30 осіб приймали циклоферон по 2 мл 12,5 % розчину внутрішньом’язово в 1-, 2-, 4-, 6-, 8-й дні; 3-я – 33 хворих, яких лікували циклофероном і ацикловіром за вище зазначеними схемами, 4-а – 28 осіб, для лікування яких використали циклоферон за зазначеною схемою та протефлазид по 5 крапель 3 рази в день протягом 2 днів і по 10 крапель 3 рази в день протягом 1 міс. Оцінку лікувальної ефективності проводили на підставі динаміки основних клінічних симптомів та імунологічних показників. Майже у всіх хворих на ОГ до лікування виявлено виражені зміни основних показників імунної системи – зниження вмісту Т-лімфоцитів, зростання кількості недиференційованих і низькодиференційованих клітин, тенденцію до зниження числа активних Т-клітин. Крім того, значно знижувався вміст Т-супресорів, за рахунок чого збільшувався теофіліновий коефіцієнт. Отже, виявлені зміни засвідчили наявність у хворих на ОГ розбалансування клітинної ланки імунної відповіді. Аналіз клінічних даних показав найкращі результати в 3-й групі. Так, застосування комбінованої терапії скоротило строки інволюції висипки та появи кірочок, відпадіння кірочок та зникнення. У 2-й та 4-й групах, що приймали циклоферон і комбінацію циклоферон+протефлазид клінічні показники лікування також були кращі в порівнянні з 1-ю групою. При застосуванні монотерапії циклофероном (2-га група) виявлено підвищення числа загальних Т-лімфоцитів і активних Т-лімфоцитів, зниження вмісту недиференційованих клітин, підвищення вмісту Т-хелперів. Комбіноване використання циклоферону та ацикловіру дозволило досягти ще кращих показників імунологічного гомеостазу. У 4-й групі досліджувані показники майже не відрізнялися від таких у 2-й. Отже, беручи до уваги дані про розвиток резистентності певних штамів герпесвірусів до ацикловіру, на фоні пригнічення імунітету, супутніх захворювань, вважаємо за доцільне застосовувати нові препарати з імуномодулюючою та противірусною активністю.