Medsocium.com

Мироник О.В., Давиденко І.С., Давиденко О.М. Буковинська державна медична академія (Україна) Вступ. Гострі форми гепатиту В є важливою медико-соціальною пробле¬мою. Широке розповсюдження, складний патогенез даного захворювання зумо¬в¬люють необхідність всебічних досліджень даної патології. В даному дослід¬женні вивчається інтенсивність процесів окиснювальної модифікації білків та її кореляція з комп’ютерно-денситометричиними параметрами білків еритроцитів крові у розпалі гострого гепатиту В з метою уточнення їх ролі в механізмах розвитку хвороби. Як відомо, в біологічних системах постійно утворюються продукти одноелектронного відновлення молекулярного кисню – активні форми кисню. Вони приймають участь в обміні ліпідів, білків, нуклеїнових кислот, в регуляції проникливості клітинної мембрани, в механізмі фагоцитозу 7. В патогенезі розвитку вірусних гепатитів має місце порушення окисно-відновних процесів і за рахунок активних форм кисню виникає структурна модифікація мембран і лізис клітин. Однак активні форми кисню спричиняють окиснювальну деструкцію не тільки ліпідів, а в першу чергу білків 4,5,6. Матеріали та методи. Під спостереженням перебував 51 хворий на гострий гепатит В. Серед них пацієнтів з легким перебігом хвороби було 7 осіб, середньо тяжким - 29, тяжким – 15. Обстежено також 20 практично здорових осіб, які за віком та статтю не відрізнялись від хворих на гострий гепатит В. Діагноз ґрунтувався на клініко-лабораторних даних і був підтверджений наяв¬ністю специфічних маркерів гепа¬титів. Для оцінки інтенсивності процесів окиснювальної модифікації білків користувалися методикою І.Ф.Ме¬щишена 2. Вимірювання проводили за дов¬жи¬ною хвилі 370 нм (визначення альдегідно- та кетонопохідних основного характеру) та 430 нм (визначення альдегідно- та кетонопохідних нейтрального характеру). Величину інтенсивності окиснювальної модифікації білків вира¬жали в одиницях оптичної густини на 1 мл плазми крові (о.о.г./мл плазми). З метою цитохімічних досліджень тонкі висушені мазки крові фіксували у парах формальдегіду і проводили ре¬акцію на за¬га¬льний білок з бромфено¬ловим синім за Бонхегом. Ця реакція є стехіометричною, тобто кіль¬кість бар¬вни¬ка в місцях позитивної реакції точно відповідає концентрації білку, що доз¬воляє ефективно проводити комп’ютерно-денситометричні дослід¬ження [1, 9] на основі цифрових копій зображення. Циф¬рові копії мікро¬скопічних зобра¬жень еритроцитів отримували за допомогою CCD-віде¬о¬камери. З кожного маз¬ка крові реєстрували пара¬метри 100 еритро¬цитів по шкалі насиченості кольору у 256 градацій. Для цього використана оціноч¬на 30-денна копія комп’ютерної програми Jasc® Paint Shop ProTM (Jasc® Software, Inc., 2000). Статистичну обробку проводили з використанням критерію Ст’юдента на підставі розрахунків середньої арифметичної та її похибки. Для виявлення кореляційних залежностей застосували лінійний коефіцієнт кореляції Пірсона. Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що в розпалі за¬хво¬рювання у пацієнтів з гострим гепатитом В відбувалося збільшення інтенсивності процесів окиснювальної модифікації білків. Навіть при легкому перебігу хвороби досліджуваний показник досто¬вірно (p<0,001) перевищував норму і становив за довжиною хвилі 370 нм – 2,31  0,037 о.о.г./мл плазми, а за довжиною хвилі 430 нм – 1,26  1,29 о.о.г./мл плазми (у практично здорових: 1,72  0,050 та 0,89  0,025 о.о.г./мл відповідно). У групі обстежених з середньо тяжким перебігом гострого гепатиту В показник інтенсивності окиснювальної модифікації білків за довжиною хвилі 370 нм дорівнював 3,18  0,074 о.о.г./мл плазми, а за тяжким - 5,57  0,081 о.о.г./мл плазми. За довжиною хвилі 430 нм рівень окиснювальної модифікації білків становив 1,54  0,028 о.о.г./мл плазми та 2,41  0,022 о.о.г./мл плазми відповідно. Необхідно відмітити, що між ступенями тяжкості гострого гепатиту В у середньому відмічалися суттєві (p<0,001) відмінності інтенсивності окиснювальної модифікації білків. За комп’ютерно-денситометричними даними також були знайдені закономірності змін вмісту білку в еритроцитах. Так, у практично здорових показник “насиченість кольору” склав 54,2  1,08 одиниць, у хворих з легким перебігом гострого гепатиту В – 44,1  2,84 одиниць, у хворих з середньо тяжким перебігом гострого гепатиту В – 37,2  1,12 одиниць, у хворих з тяжким перебігом – 32,8  2,02 одиниць. Вказані середні цифри хворих на гострий гепатит В відрізнялися від середніх цифр практично здорових з високим ступенем вірогідності (p<0,001), а також різняться між собою з вірогідністю р=0,028 і менше. На рисунку представлені цифрові копії фрагментів двох мазків крові, коли відмінність у ступені забарвлення еритроцитів помітна навіть візуально. Таким чином, зростання інтенсивності окиснювальної модифікації білків в плазмі крові супроводжувалося в середньому зменшенням концентрації білка в еритроцитах крові. Даний висновок підтверджувався і кореляційним аналізом. Так, у практично здорових (n=20) лінійний коефіцієнт кореляції Пірсона показника “насиченість кольору” з показником інтенсивності окиснювальної модифікації білків при довжині хвилі 370 нм склав “–0,18”, а при довжині хвилі 430 нм – “-0,24”, що свідчило про слабку кореляційну залежність. У хворих на гострий гепатит В (n=51) лінійний коефіцієнт кореляції Пірсона склав “-0,79” та “-0,89” відповідно, що вказувало на сильну кореляційну залежність, яка була достовірно більш сильною (при вірогідності р=0,003) у порівнянні з практично здоровими. Пояснити даний зв’язок можна здатністю продуктів окиснювальної модифікації білків викликати інактивацію ферментів, порушувати цілісність мембран [3, 7,8] Отримані данні свідчать проте, що в патогенезі гострого гепатиту В крім безпосереднього враження гепатоцитів і порушення кон’югуючої та видільної функції печінки певне значення мають зміни білків, які виникають в наслідок посилення процесів вільнорадикального окиснення. Литература 1. Давиденко І.С. Комп’ютерно-денситометричні параметри білкового компонента міжворсинкового фібриноїду плаценти та їх залежність від еритроцитарних показників материнської крові // Буковинський мед. вісник.- 2000.- Т.4, №4.- С. 134-139. 2. Мещишен І.Ф. Метод визначення окислювальної модифікації білків плазми (сироватки) крові//Буковинський медичний вісник. – 1998. – Т. 2, № 1. – С. 159-160. 3. Мещишен І.Ф. Польовий В.П. Механізм окислювальної модифікації білків// Буковинський медичний вісник. – 1999. – Т. 3, № 1. – С. 196-206. 4. Мироник О.В., Мещишен І.Ф., Сокол А.М. Окислювальна модифікація білків як один із патогенетичних механізмів розвитку вірусних гепатитів //Вісник Наукових Досліджень . – 1999. –№1. - С.89-90. 5. Мироник О.В. Сокол А.М. Порівняння інтенсивності процесів пероксидного окиснення ліпідів та окиснювальної модифікації білків у хворих на вірусні гепатити А і В //Буковинський Медичний Вісник. – 1999. - №2. – С. 70-74. 6. Мироник О.В. Сокол А.М. Окисна модифікація білків як додатковий метод діагностики гепатитів В і С //Матеріали науково-практичної конференції і Пленуму Асоціації інфекціоністів України “Нове в діагностиці і терапії інфекційних хвороб”. – Тернопіль: Укрмедкнига. – 2000. – С 44-45. 7. Davies K.J.A., Lin S.W., Pacifici R.E. Protein damage and degradation by oxygen radicals IV. Degradation of denatured protein // J.Biol.Chem. – 1987. – Vol. 262, № 20. – Р. 9914-9920. 8. Oliver C.N., Ahn B.W., Moerman E.J. Agerelated changes in oxidized Proteins //J.Biol.Chem. – 1997. – Vol. 262, № 12. – Р. 5488-5491. 9. Kudo A., Hirano H. The prac¬tical side of image processing with the use of a personal computer: Automation of the analyzing processes employing NIH image and Adobe Photo¬shopR with power Macintosh computer // Acta histochem. et cytochem.- 1999, V.32, N3.- P.229-233.