Medsocium.com

Зельоний І.І. Луганський державний медичний університет За останні десятиріччя в умовах екологічно несприятливих регіонів з високим рівнем забруднення довкілля хімічно шкідливими речовинами, відмічається суттєве підвищення захворюваності на стрептококові інфекції, насамперед, бешиху, ніж у місцевостях з порівняно сприятливими екологічними умовами. Це, насамперед пов’язано з формуванням вторинних імунодефіцитних станів. Значний рівень захворюваності на бешиху, особливо серед робітників м’ясокомбінатів та інших осіб, які професійно пов’язані з тваринами, або переробкою м`яса, причому у 25-40% хворих на бешиху виникають ураження суглобів, які нерідко мають тривалий або хронічний перебіг. Також дана патологія досить часто зустрічається серед осіб молодого, найбільш працездатного віку, робота яких пов’язана з важкими умовами фізичної праці та забрудненням шкірних покривів та частим виникненням мікротравм – шахтарів-вугільників, машинобудівників, водіїв автотранспорту та інш. Досить часто дана патологія носить затяжний перебіг, що призводить до розвитку ускладнення – виникнення хірургічного сепсису. У розвитку хірургічного сепсису велике значення має поліморфність мікроорганізмів, які викликають те чи інше захворювання, їхня резистентність до багатьох антибактеріальних препаратів, формування на цьому фоні вторинного імунодефіцитного стану, порушення не лише з боку імунологічного гомеостазу, але і з боку біохімічного. Вивчення аспектів патогенезу хірургічної інфекції, зокрема хірургічного сепсису, дозволило б обґрунтувати доцільність застосування препаратів, спрямованих на корекцію взаємовідносин процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) і стану системи антиоксидантного захисту (АОЗ) у хворих хірургічним сепсисом як ускладненням бешихи, а можливо, і попередити його розвиток. Під спостереженням знаходилося 45 хворих з розвиток хірургічного сепсису як ускладнення бешихи. Даний діагноз був підтверджений повторним виділенням збудника з периферичної крові при посівах крові на стерильність. Клінічна картина хірургічного сепсису була типовою і характеризувалася пропасною реакцією (переважно гектичною) і іншими симптомами загального токсикозу, а також наявністю місцевого гнійно-некротичного вогнища. Крім загальноприйнятого клініко-лабораторного обстеження, усім хворим проводили вивчення деяких біохімічних показників, а саме вивчали вміст у крові продуктів ПОЛ – малонового диальдегіду (МДА) і дієнових кон’югат (ДК) спектрофотометрично та рівень так званих «середніх молекул» (СМ) методом, запропонованим В.В. Ніколайчиком та співавторами. При біохімічному обстеженні було встановлено, що у всіх пацієнтів, що знаходилися під спостереженням, була істотно підвищена концентрація продуктів ПОЛ у сироватці крові. Дійсно, рівень МДА був підвищений у 2,8 рази відносно норми і становив 8,26±0,03 мкмоль/л (норма 2,95±0,09 мкмоль/л; Р<0,001). Вміст ДК у крові хворих був в 2,9 рази вище норми, тобто 25,2 мкмоль/л при нормі 8,7±0,15 мкмоль/л (Р<0,05). Показник ПГЕ у 3,7 рази вище за нормальне значення (Р<0,001). Отримані дані дозволяють вважати, що в пацієнтів з розвитком хірургічного сепсису досить висока вираженість процесів ПОЛ. При дослідженні рівня СМ у сироватці крові обстежених хворих було встановлено, що даний показник був підвищений у середньому в 5,1 рази (Р<0,001). Рівень СМ у крові – один з найважливіших показників, що свідчить про вираженість клініко-лаборатоного синдрому «метаболічної інтоксикації» (СМІ). Тому виходячи з отриманих результатів можна вважати, що у пацієнтів при розвитку хірургічного сепсису значно виражений ендогенний СМІ. Вивчення можливого взаємозв'язку між показниками ПОЛ і концентрацією СМ у крові, дозволило установити наявність взаємозалежності між рівнем МДА і СМ (r=+0,582), ДК і СМ (r=+0,543), показником ПГЕ і концентрацією СМ (r=+0,563). Наявність такого взаємозв'язку, очевидно, дозволяє говорити про спільність патогенетичних механізмів підвищення концентрації СМ, що свідчить про розвиток СМІ, і активацію процесів ПОЛ. Таким чином, у хворих з наявність хірургічного сепсису як ускладнення бешихи відзначається істотне підвищення активності процесів ПОЛ й одночасно підвищення концентрації СМ, що свідчить про розвиток ендогенного СМІ.