Medsocium.com

Гусаківська О.В., Лещинський П.Т. Луганський державний медичний університет Відділ екологічної генетики й імунології Українського наукового центру АМН України За останні десятиріччя істотно збільшилася частота розвитку запальних захворювань органів таза. Придатки матки є більш частою локалізацією патологічного процесу, який призводить до розвитку гострого сальпінгоофориту. Однак досить часто дана патологія носить затяжний характер, що призводить до переходу у хронічну форму, обумовлюючи розвиток хронічного сальпінгоофориту (ХСО). У сучасних умовах одним з найбільш розповсюдженого збудника ХСО є Chlamydia trachomatis. Поєднання цих двох патологій сприяє затяжному перебігу кожної з них, що обтяжує результати лікування. Наслідки не виявленого і не вилікуваного ХСО хламідійної етіології негативно впливають на репродуктивні можливості жінок, обумовлюючи безплідність, а також завдають значну шкоду як плоду, так і немовляті. Лікування ХСО хламідійної етіології не завжди ефективне, що зв'язують з наявністю резистентних форм хламідій до існуючих препаратів. Затяжний перебіг ХСО хламідійної етіології, частий розвиток рецидивів, формування на фоні даної патології вторинного імунодефіциту може привести до розповсюдження патологічного процесу на інші органи малого тазу, що в свою чергу сприяє розвитку гінекологічного сепсису. Було обстежено 95 жінок, хворих на гінекологічний сепсис після перенесеного ХСО хламідійної етіології. Всі обстежені були рандомізовані за віком, важкістю клінічного перебігу захворювання, його тривалістю. Діагноз гінекологічного сепсису виставлявся відповідно до даних анамнезу, результатів клінічного обстеження і підтверджувався виявленням в обстежених жінок антитіл до збудника хламідіозу класу Ig методом імуноферментного аналізу (ІФА) у діагностично значимих титрах. Усі жінки скаржилися на біль унизу живота, дизуричні розлади, загальну слабість, нездужання, підвищену стомлюваність, субфебрилітет, зниження працездатності. При гінекологічному обстеженні у всіх жінок, що були під наглядом, установлена наявність набряку і гіперемії шийки матки, слизово-гнійні виділення з цервікального каналу, потовщення і болючість придатків матки при пальпації. Нами було проведене вивчення в обстежених жінок також деяких імунологічних показників, що характеризують стан клітинного імунітету, а саме рівень CD3+ (тотальна популяція Т-клітин), CD4+ (Т-хелпери/індуктори), CD8+ (Т-супресори/кілери), CD22+ (В-клітини)-лімфоцитів. У роботі використовували моноклональні антитіла (МКАТ) класів CD3+, CD4+, CD8+, CD22+ фірми Ortho Diagnostic System Inc. (США). Обчислювали імунорегуляторний індекс як співвідношення CD4/CD8, тобто Т-лімфоцитів з хелперною та супресорною активністю. Вивчали загальну концентрацію ЦІК методом преципітації в розчині поліетиленгліколю (ПЕГ) з молекулярною масою 6000 дальтон. Для всіх жінок були характерні однакові зрушення з боку імунологічних показників, що виявляються зниженням кількості CD3+-лімфоцитів (загальна популяція Т-клітин), CD4+-клітин (Т-хелпери/індуктори), коефіцієнта CD4/CD8 і підвищенням рівня ЦІК у сироватці крові. Це свідчило про наявність загального імунодефіциту, переважно за відносним супресорним варіантом. Отже, в обстежених жінок, хворих на гінекологічний сепсис, відзначалася наявність загального імунодефіциту, які проявлялися порушенням як клітинної, так і гуморальної ланки імунітету. Вищенаведені дані необхідно враховувати при проведенні лікування жінок із даною патологією.