Medsocium.com

Бельдій В.І.,Покровська Т.В. Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького При поліетіологічних вірусних гепатитах (ВГ), окрім розладів вуглевод ного, пігментного, білкового, жирового, водно-сольового обмінів, порушується і вітамінний, розвиваються симптоми вітамінної недостатності, які впливають на перебіг та завершення захворювання. Лікування хворих на вірусні гепатити тяжко уявити без призначення вітамінів. Не дивлячись на традиційну популяр ність вітамінів, призначення та дозування їх при більшості захворювань має емпіричний характер. Не враховується, зокрема, конкретна потреба організму в них при певних захворюваннях та патологічних станах. Водночас відомо, що введення вітамінів у великих та незбалансованих дозах, не лише не приносять користі, але може навіть негативно позначитися на перебіг хвороби. Ми вивча ли забезпеченість вітамінами С та РР і добову потребу в них при ВГ. Проведено клініко-лабораторне обстеження 176 хворих на ВГ у віці від 15 до 65 років та 40 практично здорових людей. Зменшення рівня вітаміну С в плазмі крові спостерігалось у 156 із 161 обстежених хворих (96,9%).Вміст його складу в середньому 0,46 ± 0,018 мг%. Зменшення добової екскреції вітаміну С сечою спостерігалось у 154 із 161 хворого (95,7%). При цьому середній рівень екскреції вітаміну С становив 12,37 ± 0,36мг, що в 2,7 разів нижче показників здорових людей (р < 0,001). Зменшення забезбеченості організму вітаміном С знаходиться в прямій залежності від тяжкості хвороби (р<0,001). Крім того виявлено, що “підтримуюча” насичення добова доза вітаміну С для хворих з легким перебігом ВГ дорівнює 133 ± 6,5 мг (100-150 мг), а добова потреба в ньому з врахуванням вмісту вітаміну С в харчовому раціоні, складає 268 мг. Для хворих з середньотяжким перебігом ВГ ці показники складали відповідно 271 ± 7,43мг (200 – 400мг) та - 406мг, а при тяжкому – 425 ± 25мг (400-450 мг) та - 560мг. Зменшення забезпеченості вітаміну РР при ВГ, за даними вмісту НАД в крові, спостерігалось у 144 із 161 (89,4%) хворих. Зменшення рівня НАД в еритроцитах (39,52 ± 1,31мкг/мл/еритроцитів), порівняно зі здоровими 67,0 ± 1,26 мкг/мл/еритроцитів) є достовірним (р<0,005). Крім того, зменшення забезпече ності вітаміну РР спостерігалось у 89,4% хворих на ВГ і за даними рівня N1- МНА в сечі і залежало від тяжкості перебігу хвороби. Підтримуюча насичення добова доза вітаміну РР для хворих з легким перебігом хвороби знаходилась в межах від 20 до 50мг (30 ± 1,89мг), а добова потреба в ньому з врахуванням вмісту вітаміну РР в харчовому раціоні, скла дає 50 ± 0,86мг. Для хворих з середньотяжким перебігом ВГ доза вітаміну РР дорівнює 35 – 75мг (56  2,42мг) та 76 ± 0,86мг, а при тяжкому перебігу хвороби –75 – 100мг (85 ± 6,34мг) та 105 ± 0,86мг.140 Крім вищевказаних розладів обміну вітамінів С та РР, констатованих пара клінічно, у 36,4% хворих на ВГ виявлено клінічні симптоми вітамінної недостатності. В експериментальних дослідженнях, проведених у щурів, вітаміни С та РР у хворих на ВГ потребує їх застосування усередину у відповідних вище перелічених дозах протягом гострого періоду хвороби та впродовж ранньої реконвалесценції.