Medsocium.com

Яворський В.В., Федорова Т.Г., Лопатін П.М. Харківський обласний Центр служби крові Вірусні гепатити В та С – є однією із найбільш важливих проблем охорони здоров’я населення України, яка проявляється щорічним збільшенням захворювань, частим розвитком ускладнень, в наслідок яких розвиваються хронічні захворювання.. Інфекційна контамінація донорської крові гепатитами В та С в Харківській області контролюється при кожній донації. Первинне фракціонування крові на компоненти та подальша їх переробка на препарати здійснюється тільки при одержанні негативних результатів аналізів на наявність антитіл до вірусу гепатиту С та на поверхневий антиген вірусу гепатиту В методом ІФА, “сурогатний” тест визначення активності сироваткової аланінамінотрансферази. Показники інфекованості всіх донорів області вірусними гепатитами на протязі останніх років залишаються стабільними: антитіла до вірусу гепатиту С виявляються у 2,8 – 3,1 % донорів, HВsAg – у 0,98% - 1,1% донорів, а частота виявлення маркерів гепатитів В та С у кадрових донорів складає : до вірусу гепатиту С – 0,4% - 0,6%, HВsAg – 0.08% - 0,1%. Факт виявлення маркерів гепатитів у кадрових донорів при наступних донаціях може свідчити про пропущення фаз “ імунологічного вікна” або сероконверсії. Ці дані свідчать про необхідність додаткових досліджень на інші маркери вірусних гепатитів такі як антитіла до HbsAg, антитіла НвсAg, антитіла HbeAg, але вони непередбачених діючими наказами, тому використання тільки декретованих тестів на HBV і HCV не забезпечує виявлення всіх осіб, які були інфіковані. Разом з цим визначення рівня АлАТ у донорів не завжди є виправданим показником, тому що серологічні маркери вірусних гепатитів з’являються раніше ніж відмічається збільшення рівня АлАТ. Частота співпадання збільшення рівня АлАТ з виявленням маркерів вірусних гепатитів складає від 8% до 10%, в результаті 90-92% донорів з підвищеним вмістом АлАТ бракуються не обґрунтовано. Кореляція між інфікуванням донорів сифілісом та гепатитами В і С складає 12,8%. Це свідчить про великий відсоток передачі інфекції статевим шляхом . Негативний результат дослідження крові на маркери вірусу гепатиту В методом ІФА у великій мірі гарантує реципієнта від зараження. Щодо гепатиту С, то до тих пір, доки визначають не антиген, як при гепатиті В, а сумарні антитіла, буде зберігатися небезпека зараження , тому що в гострій фазі захворювання при циркуляції вірусу в крові поява антитіл може значно запізнюватись. Використання підтверджуючих тестів малоефективним в наслідок високої вартості та незначного відсотку непідтверджених результатів: при гепатиті С - 0,1% , при гепатиті В - 0,75%. З метою підвищення інфекційної безпеки донорської крові в Харківському обласному Центрі служби крові з червня 2003 року розпочато карантинізацію донорської плазми протягом 6-ти місяців, яка в подальшому використовується, як сирець для виготовлення препаратів, а також для надання трансфузійної допомоги в лікувальних закладах області. Карантинізація плазми дала позитивні результати, протягом 2003р. проведено карантинізацію 150л плазми від донорів, яких повторно було обстежено через 6 міс. на маркери вірусних гепатитів В,С, сифілісу та ВІЛ Ѕ, а у 2004р. такої плазми було карантинізовано 232,8л. Брак карантинізовано плазми, після повторного обстеження донорів склав у 2003р. – 4,5%, а у 2004р. – 4,2%. Саме донори, які знаходились під час плазмодач в “імунологічному вікні”, дали такий відсоток забракованої плазми. У профілактиці трансмісивних інфекцій велике значення має комп’ютерна база даних, яка створена в обласному Центрі служби крові, всіх осіб Харківської області, які перехворіли вірусними гепатитами, сифілісом та ВІЛ- інфікованих за останні 30 років. Ця база містить більше 90 тис. осіб і дозволяє не допустити до кроводач близько 1,5% звернувшихся. Такий комплекс заходів дозволив забезпечити Харківській області контроль за розповсюдженням післятрансфузійних ускладнень пов’язаних з визначеними інфекціями. Для забезпечення повної безпеки донорської крові за необхідне:  Продовжити обстеження всієї донорської крові за затвердженими методиками методом ІФА;  Розширити обов’язковий перелік маркерів інфекцій, які передаються трансмісійним шляхом;  Проводити карантинізацію 100% заготовленої плазми з повторним обстеженням донорів через 6 міс.;  Впроваджувати у практику карантинізацію еритроцитної маси;  Забезпечити поглиблене обстеження донорської крові поглибленими методами досліджень, першочергово ПЦР – діагностикою. ЛІТЕРАТУРА 1. Г.О.Потьомкіна, В.Л.Новак ,М.К. Полатайко, Т.К.Вільхова. Інститут патології крові та трансфузійної медицини АМН України. Міжвідомчий збірник №30 “Гематологія і переливання крові”. Київ “Нора – принт ” 2001 р. стр. 22-23. 2. Е.Б.Жибурт. Об АЛТ и не только . Вестник службы крови России № 1, Март 2004 г. стр. 36-38. 3. И.В.Осеченский , А.В.Сомова, И.А.Бондаренко, В.В.Зингерман, Е.М.Овчинникова, Г.К.Орлова, Л.Л.Шумилова ,Ф.П.Филатов, Гематологический научный центр РАМН , Г.Москва. “Проблемы гематологи и переливання крови” № 2/2003 ,стр.53-54 4. В.В.Яворський, А.В.Ворошилов , Т.Г.Федорова, П.М.Лопатін Харківська обласна станція переливання крові. Міжвідомчий збірник №32 “Гематологія і переливання крові”. м.Харків, “НТМТ” 2004 р. стр. 152 – 153.