Medsocium.com

Переяслов А.А.1, Іванків Т.М.2, Радиш Р.В.1 Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького1, Львівська обласна клінічна лікарня2 Розвиток гнійно-септичних ускладнень у багатьох випадках зумовлює несприятливий прогноз у хворих на некротичний панкреатит, тому раціональна антибіотикотерапія є важливим компонентом комплексного лікування таких хворих. Проте внутрішньовенне введення антибіотиків не завжди виявляє свою ефективність, що зв’язане із порушеннями мікроциркуляції у підшлунковій залозі і парапанкреатичних зонах, зменшенням капілярної сітки і депонуванням крові, які є характерними змінами при гострому панкреатиті. У таких хворих інтраартеріальне введення антибактеріальних препаратів і середників, що покращують мікроциркуляцію є доцільними і обґунтованим. Серед 76 хворих на некротичний панкреатит, у 34 (43,6%) застосована пролонгована інтраартеріальна інфузійна терапія (ПІАІТ). У 12 хворих катетеризували a.mesenterica sup.,у 10 - a.hepatica, у 7 - a.lienalis і у 5 - truncus caeliacus. Поширеність некрозів визначали при комп’ютерній томографії. Важкість ураження підшлункової залози і парапанкреатичних зон визначали згідно критеріїв E.Balthazar (1990). При надходженні стадію В визначено у 28 (сума балів – 1-3), стадію С – у 20 (сума балів – 4-6), стадію D – у 16 (сума балів – 5-9), а стадію Е – у 12 хворих (сума балів – 6-10). Серед хворих, яким проводилась інтрааретріальна інфузійна терапія стадію В діагностовано у 10 хворих, стадію С – у 8, стадію D – у 9 і стадію Е – у 7 пацієнтів. Для інтраартеріальних інфузій використовували цефтріаксон (Цефобід) у дозі 2-4 г/добу (12 хворих), офлаксоцин (Заноцин) – 400 мг/добу в поєднанні з метранідазолом 1000 мг/добу (12 хворих), іміпінем (Тієнам або Меронем) – 2-4 г/добу (4 хворих) і ципрофлоксацин (Цифран) – 400 мг/добу в комбінації з метранідазолом (6 хворих). Для покращення мікроциркуляції та блокування дії медіаторів запальної відповіді використовували пентоксифілін у дозі 400 мг/добу. Тривалість лікування коливалась від 7 до 14 діб. Ускладнень, що зв’язані з катетеризацією артерій, не спостерігали у жодного хворого. У решти пацієнтів для профілактики гнійно-септичних ускладнень використовували цефтріаксон (8 хворих), цефазолін (8 хворих), офлаксоцин (14 хворих) і ципрофлоксацин (10 хворих) в поєднанні з метранідазолом і іміпінем (2 хворих). Гнійно-септичні ускладнення розвинулись у 24 (31,6%) хворих, при цьому серед хворих, яким застосовували ПІАІТ, вони діагностовані у 8 (17,6%), а при традиційному введенні антибіотиків – у 16 (38,1%). Найчастіше гнійно-септичні ускладнення розвивалися при використанні цефалоспоринів І-го покоління і антибіотиків фторхінолонового ряду. ПІАІТ у 22 (64,7%) хворих дозволила зменшити поширеність некротичних змін як у самій підшлунковій залозі, так і парапанкреатичних зонах, у 10 (29,4%) – досягнути стабілізації процесу і лише у двох (5,9%) відмічено прогресування захворювання, що підтверджено при контрольній комп’ютерній томографії. При традиційній інфузійній терапії, подальше прогресування некротичних змін відмічено у 12 (28,6%), а регресія запального процесу – у 8 (19,0%) хворих. Оперовано 32 хворих: 24 – з гнійно-септичними ускладненнями і 8 – зі стерильними поширенними некрозами. Після операції померло 5 (15,6%) хворих, а загальна летальність склала 11,8% (9 пацієнтів). Таким чином, пролонгована інтраартеріальна терапія із застосуванням цефалоспоринових антибіотиків ІІІ-го покоління (Цефобід) та іміпінему (Тієнам або Меронем) є ефективним методом профілактики гнійно-септичних ускладнень гострого панкреатиту, а крім того вона дозволяє зменшити або стабілізувати поширеність некротичних змін, що зменшує обсяг оперативного втручання.