Medsocium.com

Полукчи О.К.1, Малий В.П.1, Волобуєва О.В.1, Самохіна Л.М. Харківська медична академія післядипломної освіти1, Інститут терапії ім. Л.Т. Малої АМНУ Одним з універсальних патогенетичних механізмів є протеоліз, який відіграє важливу роль в зсідаючій системі крові, активації системи комплементу, запаленні та імунній відповіді (К.М.Веремеєнко і співав., 2000). Але надлишкова активізація протеолізу, розвиток якого відбувається при різних патологічних станах, в тому числі і інфекційних захворюваннях, може призвести до значних функціональних розладів з боку органів або цілої системи. Відомо, що дифтерійний токсин здатний порушувати синтез білка (М.Х.Тур’янов і співав., 1996), і тому доцільно припустити його участь у протеолітичних процесах. До специфічних ускладнень дифтерії, крім міокардиту, нефрозонефриту та поліневриту, відносять також гепатит (Ж.І.Возіанова, 1996). Але, процеси протеолізу в печінці, на жаль, вивчено недостатньо. Слід зазначити, що в клініці подібні дослідження провести практично неможливо і тому ми їх провели в експерименті. Дослідження проводили на 18 морських свинках вагою 4708 г у яких токсично-інфекційний процес моделювали шляхом підшкірного введення в область живота по 1/100 DLM на кожні 250 г маси, нативного субстрату дифтерійного екзотоксина виробництва заводу «Биолек» щогодини протягом 24 годин, що викликало в них тяжку форму токсикозу. Контрольну групу склали 6 інтактних тварин. Тварин виводили з експеременту на 2, 4, 7 дні. Вибій робили методом декапітації. Під час забою висікалися шматочки тканини печінки, нирок, що були матеріалом для дослідження. Проведені дослідження показали (табл. 1), що в експериментальних тварин вже з 2 дня відзначалося підвищення в печінці загальної активності протеїназ (ЗАП). Показники ЗАП у них у цей період були значно підвищеними за контрольні (p<0,05). На 4-й день експерименту відзначалося незначне зниження показника, але на 7 день він знову різко зростав та перевищував контроль у 6,1 рази (p<0,05). Показники протеолізу в печінці морських свинок при експериментальному дифтерійному токсикозі (мг/л год.)

 

Примітка. * - вірогідність (p<0,05) розбіжностей показників з контролем. При вивченні показників 1-інгибітора протеїназ (1-ІП) було встановлено (табл. 1.), що вже з другого дня проведення експерименту його рівень в печінці значно знижувався (p<0,05). На 7 день відзначено найбільш низький в експерименті вміст в органах 1-ІП. Така динаміка показників 1-ІП помірно назад корелювала з рівнем ЗАП (r = -0,521). Ці явища свідчать про те, що при дифтерійному токсикозі в нейтралізації протеїназної активності бере участь 1-ІП. Інша динаміка показників відзначалася при вивчені рівня 2-макроглобуліну (2-МГ). Вміст 2-МГ в підвищувався вже з 1-го дня та зберігався високим на протязі всього експерименту. Найбільшим рівень 2-МГ був на 7 день після введення токсину. Встановлено прямий помірний кореляційний зв'язок між вмістом в органах 2-МГ і ЗАП (r = 0,451). У цілому, на тлі експериментального дифтерійного токсикозу у печінці експериментальних тварин відзначалася активація протеолітичних процесів, що виражалося в підвищенні загальної активності протеїназ, рівня 2-МГ, зниження концентрацій 1-ІП. Наслідками активації протеолізу у внутрішніх органах може бути загибель частини кліток, що приводить до порушень функції печінки. Таким чином, активізація протеолізу, що відбувається у гепатоцитах при дифтерії здатна запускати цілий комплекс метаболічних процесів, що призводять до функціональних розладів печінки.