Роль апоптозу при сепсисі

Чуклін С.М., Переяслов А.А. Львівський національний медичний університет ім.Данила Галицького Значна летальність при сепсисі спонукає дослідників до інтенсивного вивчення його патогенезу і нових напрямків у лікуванні. Велика увага на теперішній час приділяється апоптозу, який визначається у лімфоцитах і епітеліальних клітинах травного каналу. Сепсис прискорює його у даних типах клітин. Імуногістохімічні дослідження селезінки померлих від сепсису визначили суттєве зниження В-клітин, CD4+ Т-лімфоцитів і фолікулярних дендритних клітин. Кількість CD8+ Т-клітин, натуральних кілерів і макрофагів не змінювалась. Зниження в органних лімфоцитах супроводжується також їх зменшенням у периферичній крові. Цей процес у хворих на сепсис може бути наслідком апоптозу чи рекрутменту клітин з крові у тканини, або комбінацією обох процесів. Ступінь апоптозу лімфоцитів корелює з важкістю септичного стану. Зменшення лімфоцитів і дендритних клітин при сепсисі може мати важкі наслідки. Спочатку їх втрата може мати сприятливий ефект, оскільки інтенсифікує запальний процес, який супроводжує сепсис, що знижує пошкодження органів і підвищує виживання. Проте, втрата імунних клітин шкодить здатності організму протидіяти інфікуванню. Водночас, апоптоз імуних клітин може бути супровідним феноменом, який не впливає на летальність. Апоптоз лімфоцитів, індукований сепсисом, є важливим внаслідок інтенсивної втрати клітин і потенціального імуносупресивного ефекту апоптозних клітин на імунну систему. Захоплення фагоцитами апоптозних клітин стимулює імунологічну толерантність шляхом виділення протизапальних цитокінів і супресії продукування прозапальних. Водночас, поглинання цих лімфоцитів макрофагами чи дендритними клітинами не індукує експресію костимулюючих молекул. Таким чином, Т-лімфоцити, які контактують з антигенпрезентуючими клітинами, можуть стати анергічними чи наражаються апоптозу. Навпаки, захоплення некротичних клітин фагоцитами спричинює експресію костимулюючих молекул і активування Т-лімфоцитів з розвитком імунних реакцій. Можливі два шляхи ініціації апоптозу: через зовнішній рецептор з активуванням каспази-8, через пошкодження мітохондрій з вивільненням медіаторів, які активують каспазу-9. Ці каспази стимулюють каспазу-3, яка задіяна в кінцевий шлях програмованої загибелі клітин. Каспаза-8 може активуватись різноманітними чинниками, зокрема фактором некрозу пухлин α і FasL. Мітохондріальний шлях, опосередкований каспазою-9, запускається активними метаболітами кисню, хіміотерапевтичними середниками та ін. Визначення цих шляхів при сепсисі важливе для розвитку можливої терапії. При сепсисі, одночасно з лімфоцитами, апоптозу зазнають епітеліальні клітини травного каналу. Загибель епітеліоцитів є причиною транслокації бактерій у системний кровоплин, що сприяє розвитку поліорганної дисфункції. Зниження загибелі інтестинальних епітеліальних клітин може допомогти у лікуванні. Важливо також пам’ятати, що кишечник, містить велику кількість лімфоцитів, що вказує на можливу взаємодію епітеліоцитів з лімфоцитами. Блокування апоптозу є новим шляхом у лікуванні хворих на сепсис чи з синдромом системної запальної відповіді.

Последние комментарии