Medsocium.com

Посівнич М.М., Переяслов А.А., Чуклін С.М. Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького Розвиток поліорганної дисфункції (ПОД) часто ускладнює перебіг захворювань, що характеризуються розвитком синдрому системної запальної відповіді, зокрема гострий панкреатит. Це характеризується вивільненням прозапальних цитокінів, активуванням і взаємодією лейкоцитів та ендотеліальних клітин. Незважаючи на різноманітні дослідження, багато питань патогенезу ПОД остаточно не з’ясовані. Помітну роль у розвитку і прогресуванні ПОД відіграють молекули адгезії, які є протеїнами трьох родин: селектинів (Р-, Е- і L-селектин), інтегринів і суперродини імуноглобулінів (ICAM-1, ICAM-2, ICAM-3, VCAM-1, MadCAM-1, LFA-2, LFA-3). У клініці факультетської хірургії обстежено 28 хворих на гострий панкреатит. Згідно з критеріями Атланти (1992) важкий перебіг захворювання стверджено у 15 хворих, а в 13 – легкий. Важкість ПОД визначали згідно з модифікованою шкалою Bernard (1995). Рівні розчинного ICAM-1 (Intracellular adhesion molecule 1) і розчинного Е-селектину (Endothelial selectine) визначали з допомогою стандартних комерційних наборів фірми „Diaclone” (Франція) методом ELISA. Контрольну групу склали 10 практично здорових донорів. Вже при надходженні відзначено статистично достовірне зростання рівнів обох молекул адгезії у хворих на гострий панкреатит порівняно з контрольною групою. При цьому найвищі рівні виявлено у пацієнтів із некротичним панкреатитом. Серед хворих із важким перебігом захворювання в 11 виявлено ознаки ПОД різного ступеня важкості. Сироваткові рівні молекул адгезії чітко корелювали з важкістю ПОД. Найвищі концентрації Е-селектину спостерігали у двох хворих, які померли від гнійно-септичних ускладнень. Показники ICAM-1 у цих пацієнтів також перевищували середні рівні хворих із некротичним панкреатитом, проте не сягали максимальних значень. Патофізіологічні зміни при важкому перебігу гострого панкреатиту включають вивільнення цитокінів, активування нейтрофілів і ендотелію, що ініціює каскад взаємодії між ними. Розвиток гнійно-септичних ускладнень призводить до появи у крові бактеріального ліпополісахариду, який є потужним стимулятором синтезу цитокінів й активування ендотелію. Активований ендотелій, у свою чергу, експресує цитокіни і рецептори адгезії, які контролюють міграцію лейкоцитів до вогнища запалення. Адгезія лейкоцитів до ендотелію є однією з найважливіших ланок у розвитку запального процесу. Експресія Е-селектину обмежується стимульованими клітинами ендотелію. На першому етапі, селектини, зокрема Е-селектин, опосередковують первинний контакт лейкоцитів із судинною стінкою. Цей контакт дає можливість лейкоциту котитися вздовж стінки судини. Е-селектин опосередковує повільний роллінг лейкоцитів, що збільшує час необхідний для переходу клітин крові через мікросудинну стінку. Роллінг є передумовою для наступної щільної адгезії, яка визначається взаємодією нейтрофільних β(бета)2-інтегринів з ендотеліальними міжклітинними молекулами адгезії. ICAM-1 вивільнюється у значній кількості окремими клітинами, зокрема ендотеліальними. Вона зумовлює щільну адгезію лейкоцитів та їх міграцію через судинну стінку, а крім того впливає на селектин-опосередкований роллінг лейкоцитів. Адгезія активованих нейтрофілів до клітин ендотелію викликає конверсію ксантиндегідрогенази в її активну форму – ксантиноксидазу, внаслідок чого посилюється продукція супероксиду та інших активних метаболітів кисню. Трансендотеліальна міграція лейкоцитів з пошкодженням мікросудин і тканин призводить до розвитку ПОД. Таким чином, Е-селектин та ICAM-1 діють синергічно на роллінг лейкоцитів та їх міграцію за межі судинного русла, що веде до розвитку системної запальної відповіді з наступною ПОД. Блокування молекул адгезії може зменшити нейтрофіл-опосередковане пошкодження ендотелію, що відкриває нові напрямки у лікуванні не лише хворих на гострий панкреатит, але й сепсис.