Medsocium.com

Мельниченко М.Г., Матвійчук Л.П. Одеський державний медичний університет Мета дослідження: покращення діагностики та результатів лікування септичного перебігу апендикулярного перитоніту у дітей. Матеріал дослідження: клінічні дослідження виконано на 284 хворих з апендикулярним перитонітом (АП) у віці від 2 до 15 років, які знаходились у гнійно-септичному відділенні ОДКЛ на лікуванні за останні п’ять років. З них розповсюджений перитоніт (РП) був у 69 (24,3%) дітей, місцевий (МП) мав місце у 195 (68,6%) , апендикулярний інфільтрат (АІ) у 20 (7,1%) хворих. Методи дослідження: клінічні, загальнолабораторні, мікробіологічні, сонографічні, статистичні дослідження. Результати досліджень: при обстеженні хворих проводилось визначення ступеня ендогенної інтоксикації за клінічними ознаками важкості хворої дитини та показниками гомеостазу. 85 (29,9%) дітей (54- РП, 31 - МП), що поступили на 3-7 добу від початку захворювання мали дуже погане самопочуття, інтенсивний біль, 3-5 разове блювання, гіпертермію, парез кишечнику II ступеня, болючість живота, виразний м’язовий дефанс; гематокріт 42-43 %, ЛІЇ – 3,68+0,34; ГПІ – 4,8+0,54, що в сумі трактували як ендогенну інтоксикацію 3 ступеня або за класифікацією Bone R.C. (1991) сепсисом. Третину цих дітей склали пацієнти віком до 6 років. У 163 (57,5%) дітей (13- РП, 144 – МП, 6 - АІ) визначався важкий стан, помірний біль у череві, непостійна нудота, 2-4 разове блювання, субфібрилітет, парез кишечнику I ступеня, болючість живота і м’язовий дефанс у межах правої половини черева. Гематокріт у них становив 40-41%, ЛІЇ – 3,24+1,13; ГПІ – 4,2+0,62, що свідчило про ендогенну інтоксикацію 2 ступеня або SIRS. У 34 (11,9%) пацієнтів-школярів (20 - МП, 14 - АІ) важкість стану і лабораторні показники відповідали ендогенній інтоксикації I ступеня (адекватний SIRS). У 2-х дітей з РП спостерігався важкий сепсис (Bone R.C.), прогресування абдомінального запалення, проведено релапаротомію, санацію міжкишечних абсцесів, дренування черевної порожнини. Бактеріологічна ідентифікація частіше визначала кишкову паличку (47,6%) і патогенний стафілокок (33,2%), рідше – ентерокок (15,2%) та гриби (4,1%). Лікувальна стратегія залежала від виразності септичних проявів та складалася із санації вогнища, антимікробної терапії, нейтралізації токсинів, модуляції імунної системи та підтримуючої терапії. Хірургічна санація черевної порожнини складалася із видалення деструктивно зміненого апендикса, проведення ретельної санації черевної порожнини розчинами антисептиків, дренуванням за необхідністю. Діти з АІ лікувалися консервативно за методикою кафедри. Антибактеріальна терапія проводилась з урахуванням чутливості Хворим із SIRS або сепсисом призначали два препарата максимально терапевтичними дозами, один прапарат обов’язково з антианаеробною активністю. Об’єм та тривалість детоксикації залежав від клініко-лабораторного моніторингу виразності ендогенної інтоксикації. Усі хворі видужали. Резюме: Своєчасне визначення ступеня ендогенної інтоксикації за клінічними ознаками та показниками гомеостазу хворого, їх динамічний моніторинг впливає на адекватність лікувальної тактики АП у дітей. Комплексне лікування АП за основними принципами, які включають ретельну інтраопераційну санацію черевної порожнини, раціональну антибактеріальну терапію, використання фізичних факторів, сприяє гарним результатам лікування та дозволяє уникнути ускладнень.