Medsocium.com

Пінський Л.Л., Громашевська Л.Л., Фролов В.М.1, Капранова Ю.С. Луганський державний медичний університет, Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Метою дослідження стало визначення морфо-біохімічних особливостей синдрому перевантаження залізом (СПЗ) у хворих на хронічний гепатит С (ХГС) і оцінка його впливу на прогресування гепатиту, а також вивчення показників залізоіндукованої хемілюмінесценції (ХЛ), одночасно у гомогенаті печінки і сироватці крові, для установлення направленості змін цих параметрів у хворих на ХГС. Під спостереженням знаходилось 44 хворих на ХГС у віці 19 - 66 років, 34 особи чоловічої статі і 10 - жіночої. Діагноз ХГС встановлений на підставі комплексу клініко-біохімічних показників, підтверджувався визначенням антитіл–анти–HCV і полімеразною ланцюговою реакцією - HCV–RNA, проведенням ультразвукового дослідження (УЗД) органів черевної порожнини. Група хворих на ХГС була розподілена на 2 групи за ознаками активності процесу. До групи із малою активністю ХГС (ІГА за Knodell 1 – 8 балів) увійшло 27 (61, 4 %) чоловік, з помірною активністю (ІГА за Knodell 9 – 15 балів) - 17 (38, 6%). Серед 44 обстежених до групи із стадією фіброзу F0 – 4 хворих (9, 1%), F1 – 12 (27, 3%), F2 – 11 (25, 0%), F3 – 10 (22, 7%), F4 – 7 (15,9%) хворих на ХГС. Для оцінки вираженості гемосидерозу у хворих на ХГС був використаний спеціалізований пакет прикладних програм (Пінський Л.Л., Овчаренко В.В.; свідоцтво про реєстрацію авторського права № 10060). Стан обміну заліза і загальних запасів заліза у хворих на ХГС оцінювали за концентрацією сироваткового заліза (СЗ), вмісту феритину (Ф), величиною загальної залізозв’язуючої спроможності крові (ЗЗСК) та за показником насиченості трансферину залізом (НТЗ). Як контроль лабораторних показників обміну заліза в сироватці крові використовували дані, які отримані у 32 практично здорових осіб (донорів крові). Віковий і статевий склад груп співставлення суттєво не відрізнявся. Статистичну обробку отриманих матеріалів проводили на комп’ютері Athlon XP 2200+ за допомогою програми Statistica’99. Висновки. 1) Гемосидероз печінки у хворих на ХГС спостерігається в 52,3% випадків. 2) Скринінговим методом верифікації ГСП у хворих на ХГС є використання діагностичного алгоритму лабораторних ознак: К1 = 0,271*СЗ + 0,296*НТФ + 0,0007*Ф – 12, 098; К2 = 0,219*СЗ + 0,270*НТФ + 0,0043*Ф – 8, 322, де СЗ – концентрація сироваткового заліза сироватки крові (мкмоль/л); НТФ – насиченість трансферина залізом сироватки крові (%), Ф – концентрація феритину сироватки крові (мкг/мл). При перевищенні коефіцієнта К2 над К1 констатують наявність гемосидерозу печінки у хворих на ХГС. 3) Для комп’ютерної морфометричної верифікації ГСП доцільно використання морфологічних показників: питомої площі ГС (ППГ) і площу ГС в 1 гепатоциті (ПГС) в периферичній і центролобулярній зонах часточок печінки. Перевищення ППГ в периферійній зоні часточок значення 32,1% вказує на високу насиченість тканини печінки залізом, яка є фактором прогресування фіброзу при ХГС. 4) Індекс гістологічної активності і стадія фіброзу має високі корелятивні зв’язки із насиченістю залізом периферійної зони часточок печінки у хворих на ХГС. 5) Для лабораторної верифікації відкладень гемосидерину в периферійній зоні часточок у хворих на ХГС доцільне використання регресійного рівняння: ППГ(периферійної зони часточок) = - 31, 357 + 0,721*Ф + 0,230*НТФ, де ППГ – площа відкладення ГС в периферійній зоні часточок (ум.од.), Ф – концентрація феритину (мкг/мл), НТФ – насиченість трансферина залізом (%). Перевищення значення ППГ 32,1 ум.од. свідчить про високу ступінь насиченості периферійної зони часточок печінки гемосидерином, що є одним з факторів, які сприяють прогресуванню фіброзу у хворих на ХГС. 6)Початкові стадії фіброзу (F0-F1) у хворих на ХГС супроводжуються суттєвим зростанням прооксидантної чутливості паренхіми печінки і сироватки крові щодо дії Fe2+, зростанням швидкості окислення ліпідів, збільшенням концентрації гідропероксидів і інтенсивності ПОЛ, обумовленого іонами Fe2+. 7) При виражених стадіях фіброзу (F2-F4) при ХГС відмічається суттєве зниження прооксидантних властивостей паренхіми печінки і сироватки крові щодо дії Fe2+, спостерігається зменшення швидкості окислення ліпідів, пригнічення активності ПОЛ, обумовленого іонами заліза. 8) Найбільші дискриминантні властивості серед хемілюмінесцентних ознак сироватки крові при визначенні стадії фіброзу у хворих на ХГС мають: площа залізоіндукованої ХЛ і тангенс кута нахилу повільного спалаху ХЛ. Ці ознаки можуть бути корисними при лабораторному проведенні «біохімічної біопсії» печінки для оцінки стадії фіброзу при ХГС.