Medsocium.com

Кузін І.А., Лінник А.О., Іванов Б.М., Дятел О.М., Бойко М.О. Чернігівська обласна лікарня Вступ. Гострий панкреатит на даний час займає ІІІ-є місце у структурі невідкладної хірургічної патології після гострого апендициту та холециститу, залишаючись впродовж останніх років найбільш складною проблемою абдомінальної хірургії. Результати лікування незадовільні, летальність висока і не має тенденції до зниження. Серед хворих на гострий панкреатит зростає питома вага деструктивних форм та гнійно-септичних ускладнень з летальністю від 30% до 70% (А.Д.Толстой, 2000). Основною причиною летальності у цієї категорії хворих є розвиток синдрому поліорганної недостатності (СПОН), що вимагає застосування багатокомпонентної інтенсивної терапії із заміщенням життєво важливих функцій організму та корекції порушень гомеостазу. На базі Чернігівської обласної лікарні з 2002р. працює відділення інтенсивної терапії екстракорпоральних методів детоксикації (ВІТЕМД), однією з функцій якого є лікування хворих з патологією, що ускладнюється розвитком СПОН (гострий деструктивний панкреатит (ГДП), перитоніт, сепсис та ін.) Мета роботи: вивчення частоти та особливостей перебігу поліорганної недостатності у хворих на ГДП. Матеріали та методи: Проведений ретроспективний аналіз 56 медичних карт стаціонарних хворих на ГДП, які лікувались у ВІТЕМД за період 2002 – 2003рр. Чоловіків було 46 (82,1%), жінок 10 (17,9%), вік хворих від 18 до 80 років, середній 44  2,1 роки. Причинами виникнення ГДП у 41 випадку (73,2%) було зловживання алкоголем, у 6 (10,7%) - жовчнокамяна хвороба, операційна травма – 5 (8,9%), огріхи в харчуванні – 4 (7,2%). За даними обстежень та інтраопераційних знахідок жировий панкреонекроз виявлений у 35 хворих (62,5%), геморагічний – 11 (19,6%), змішаний – 10 (17,9%). За обємом ураження дрібновогнищевий некроз діагностований у 19 (33,9%), крупновогнищевий 18 (32,1%), субтотальний 12 (21,4%), тотальний – 7 (12,6%) хворих. Хворим призначались інтенсивна інфузійно-трансфузійна, антибактерійна, дезінтоксикаційна терапія, ентеральне харчування, фотомодифікація крові, проводилась хірургічна санація гнійного вогнища. У 34 хворих (71,4%) розвинувся СПОН, прояви якого визначались за класифікацією В.В. Чаленко (1998р.). СПОН діагностувався при наявності ознак ураження 2-х і більше органів. Ураження двох органів спостерігалося у 10 хворих (29,6%), трьох – у 9 (26,4%), чотирьох – у 8 (23,5%), більше чотирьох – у 7 хворих (20,5%). Із загального числа хворих з розвитком СПОН ураження легень було у 20 хворих (58,8%), шлунково-кишкового тракту – 18 (52,9%), центральної нервової системи – 17 (50%), печінки – 15 (44,1%), серцево-судинної системи – 11 (32,3%), нирок – 6 (17,6%). Слід додати, що у 22 хворих (64,7%) перебіг ГДП обтяжувався анемією важкого ступеня змішаного генезу. Результати: Із 56 хворих померли 11. Летальність 19,6%, серед хворих з СПОН – 32,3%. У групі хворих без СПОН та з ураженням двох органів померлих не було. При розвитку СПОН з ураженням трьох органів померли 2 хворих, питома вага яких складала 3,5% від усіх хворих та 5,8% від хворих з СПОН з летальністю у цій групі 22,2%; з ураженням чотирьох органів померли 4 хворих (7,1% та 11,7% відповідно), летальність – 50%. При СПОН з ураженням більше чотирьох органів померли 5 хворих (8,9% та 14,7% відповідно), летальність 71,4%. Висновки: Перебіг деструктивного панкреатиту ускладнюється у більшості хворих розвитком СПОН. Серед проявів СПОН найчастіше спостерігається ураження дихальної системи, шлунково-кишкового тракту, центральної нервової системи та розвиток анемії важкого ступеню. Найбільша летальність при деструктивному панкреатиті визначається у хворих з СПОН, який охоплює більше чотирьох органів.