Medsocium.com

Аполоніна А.В., Карабан О.М., Перелазна Т.С. Харківський національний медичний університет Метою роботи було вивчення специфічного імунітету проти правцю у дітей, хворих на цукровий діабет І типу (ЦД). Хворі на нього можуть зіткнутися із введенням правцевого анатоксину при екстреній профілактиці при травмах, опіках, обмороженнях, крововтратах; через це важливо вивчити напруженість імунітету до правцю у раніше вакцинованих і ревакцинованих дітей, хворих на ЦД. Крім визначення титрів антитоксину, досліджувався вміст імуноглобулінів сироватки крові, Т- та В-лімфоцитів у різні фази захворювання. Спостерігалися 45 дітей віком до 14 років. Свідчення про щеплення мали 43 особи, раніше імунізовані проти правцю за загально прийнятими схемами вакцинації. У період декомпенсації титри специфічних антитіл визначалися у всіх дітей, у період клінічного покращення – у 21, через 10-12 місяців після виписування зі стаціонару – у 22 осіб. У всіх дітей діагноз був підтверджений клінічно і лабораторно. Результати вивчення напруженості імунітету до правцю у дітей у різні періоди хвороби показали, що із 45 дітей тільки у 1 (2,2%) знайдено мінімальний захисний титр 0,05-0,1 МО/мл, титри 0,1-1,0 МО/мл виявлено у 30 (66,7%), 1,0-2,0 МО/мл і вище – у 14 дітей (31,1%). Таким чином, при прийомі до стаціонару у хворих на цукровий діабет визначався досить напружений імунітет до правцю. Не було відзначено яких-небудь розбіжностей титрів антитіл в залежності від ступеню тяжкості захворювання (стан прийнятих на лікування хворих розцінювався, як середньотяжкий та легкий). З 28 осіб з середньотяжким перебігом захворювання тільки у 1 виявлено мінімальний захисний титр антитіл – 0,05 МО/мл; з анамнезу з’ясовано, що щеплення проти правцю було зроблено більше, ніж за 8 років до захворювання, тобто титр антитоксину поступово знижується, а своєчасна ревакцинація дає можливість підтримувати активний штучний імунітет на захисному рівні. Таким чином, у дітей з вперше виявленим цукровим діабетом при виписуванні зі стаціонару зберігались захисні титри антитоксину. Через рік з 22 обстежених дітей у 20 (90,91%) титри антитоксину визначались у розведенні ≥0,1<1,0 MO/мл, у 2 - ≥1,0<2,0 МО/мл (9,09%). Отже, і через рік не відзначено зниження специфічних антитіл до правцю. Вміст, імуноглобулінів трьох основних класів у сироватці крові визначали у 44 осіб у періоді декомпенсації, у 33 – у періоді декомпенсації, у 23- через рік після виписування зі стаціонару. Аналіз результатів дослідження показав, що вміст ІgА та ІgМ у період загострення хвороби був підвищеним до 1,87±0,41 та 1,34±0,52 г/л відповідно, також відзначалося збільшення вмісту ІgG (12,85±0,50 г/л) у порівнянні з контрольною групою (Р<0,50). У період виписування зі стаціонару вміст ІgА та ІgМ зазнавав істотних змін (1,59±0,06 та 1,21±0,08г/л відповідно), вміст ІgG залишався незначно підвищеним (Р<0,50). Слід відзначити, що зміни вмісту ІgА та ІgМ були значнішими у хворих із середнім ступенем тяжкості цукрового діабету. Кореляції між вмістом імуноглобулінів і титрам антитіл до правцю виявити не вдалося. Через рік вміст ІgА та ІgМ залишався підвищеним (1,27±0,07 та 1,53±0,14 г/л). При співставленні результатів досліджень у дослідній та порівняльній групах достовірних розбіжностей не виявлено. Таким чином, у дітей з вперше виявленим ЦД відбувалися певні зміни імуноглобулінів сироватки крові, особливо помітним було підвищення ІgА та ІgМ у періоді декомпенсації захворювання та деяке зниження вмісту ІgG. Треба відзначити, що нормалізація ІgА не була виявлена у дітей у фазі компенсації, через рік цей показник залишився підвищеним, збільшувалась також концентрація ІgМ та ІgG. Також у цих хворих відзначалося деяке зниження загальної кількості Т-лімфоцитів, яка склала 25,67±53,10х109/л у період декомпенсації, вміст В-лімфоцитів складав 24,86±1,29х109/л, тобто відзначалося їх підвищення в порівнянні з контрольною групою. При виписуванні зі стаціонару число Т-лімфоцитів зросло до 43,15±2,02х109/л , але залишалося нижчим, ніж у порівняльної групи (Р<0,50). Через рік загальна кількість Т-лімфоцитів збільшувалась в 2 рази в порівнянні з періодом загострення хвороби і складала 46,88±2,26х109/л; особливо помітним це підвищення було у дітей і підлітків із середньотяжким перебігом захворювання. Вміст В-лімфоцитів був зниженим до 19,41±1.08х109/л. При статистичній обробці результатів спостережень розбіжності між дослідною та контрольною групами були неістотними. Таким чином, результати вивчення стану активного антитоксичного штучного імунітету проти правця у дітей, хворих на ЦД, показали, що титри специфічних антитіл зберігалися на захисному рівні. Зниження протиправцевого антитоксичного імунітету не було виявлено впродовж періоду дослідження. З боку неспецифічних гуморальних показників імунітету визначалося збільшення вмісту ІgА, ІgМ та ІgG з подальшою нормалізацією ІgА та ІgМ. Кількість Т-лімфоцитів у період загострення ЦД була зниженою в порівнянні з групою здорових дітей, але кількість В-лімфоцитів була в межах норми. В період компенсації виявлено зниження загальної кількості Т- і В-лімфоцитів. Не виявлено істотних розбіжностей між вмістом лімфоцитів та імуноглобулінів у дітей з високими і середніми титрами антитоксину проти правця.