Medsocium.com

Мізюк Р.М., Куцик Р.В. Івано-Франківський державний медичний університет Незважаючи на очевидний прогрес світової медицини в пошуку нових ефективних антибактеріальних препаратів, проблема антибіотикорезистентності мікроорганізмів залишається актуальною. Одним з важливих заходів по стримуванню поширення даного явища є вивчення стану антибіотикорезистентності збудників у окремих лікувально-профілактичних закладах. Дані, одержані в ході таких досліджень, необхідні для вирішення важливих теоретичних і практичних проблем антибактеріальної терапії. Метою нашої роботи стало вивчення структури та стану антибіотикорезистентності збудників у стаціонарах Івано-Франківська та області. Для досягнення поставленої мети нами використана розроблена спеціалістами ВООЗ комп’ютерна програми Whonet 5. Вона дозволяє створити базу даних та провести аналіз резистентності штамів. Вивченню підлягали 13866 клінічних штами мікроорганізмів, які були виділені від 9617 пацієнтів в лабораторіях Тлумацької, Снятинської, Городенківської та Надвірнянської центральних районних лікарень, Обласної клінічної лікарні та Обласної дитячої клінічної лікарень за період з 1991 по 2000 рр. В структурі вивчених нами мікроорганізмів 64,7 % (8965 штамів) складають Грам-позитивні бактерії, анаероби і гриби 35,3 % (4901 штам) – Грам-негативні бактерії. Чільне місце серед Грам-негативних мікроорганізмів обіймає E. coli – 52% (2545 штамів). Другими за кількістю виділених „збудників” були бактерії з роду Pseudomonas spp. – 17,4% (850 штамів), а третіми – протеї – 12,9% (633 штами). Клебсієли, цитробактери і ентеробактери виділялись у 5,6 % (277 штамів), 3,3 % (162 штами) і 1,6 % (79 штамів) відповідно, а патогенні ентеробактерії (Salmonella spp., Shigella spp.) складали лише 1,1 % (55 штамів). Дані мікроорганізми переважно (92 %) виділялись від стаціонарних пацієнтів, серед яких 60,8 % – це пацієнти відділень хіруругічного профілю, 33,0 % – пацієнти відділень терапевтичного профілю, а 6,2 % – пацієнти неонатологічних і реанімаційних відділень. Найбільша кількість грам-негативних мікроорганізмів 34,5 % (1689 ізолятів) виділялись із сечі, дещо менше з гною – 21,0 % (1031 ізолятів) і негнійного раневого ексудату – 12,9 % (633 ізоляти). Результати вивчення чутливості мікроорганізмів показують, що досліджувальні штами ентеробактерій були резистентними до 62,9%, а НФГНБ – до 74,3% тестованих антибіотиків. Порівняно нижчі показники резистентності у мікроорганізмів обох груп відмічались до іміпенему, цефтазідіму, амікацину, ципрофлоксацину. Крім того, ентеробактерії також проявляли незначну чутливість до цефтріаксону, цефоксітіну, левоміцетину, гентаміцину у порівнянні з НФГНБ, які були чутливі лише до поліміксину. Також нами проведена оцінка перехресної резистентності мікроорганізмів між групами і в межах груп антибіотиків за графіками розсіювання. Вони демонструють відсотковий розподіл штамів за чутливістю одночасно до 2-х антибіотиків. Результати проведеного аналізу вказують на високі темпи формування перехресної резистентності штамів ентеробактерій до антибіотиків як в межах однієї групи так і між представниками різних груп. Низький рівень перехресної резистентності ентеробактерій відмічався між аміноглікозидами ІІІ-го і І-го поколінь амікацином та гентаміцином (16 % резистентних до обох антибіотиків) на відміну від неоміцину з гентаміцином (35,9 %). Високі показники внутрігрупової резистентності демонструють мікроорганізми у відношенні офлоксацину та ципрофлоксацину (33,9 %) і цефтазідімом та цефтріаксоном (40,6 %). Найнижчі рівні міжгрупової резистентності реєструвались між іміпенемом та левоміцетином (13,9 %), ципрофлоксацином та цефтріаксоном (17,0 %), ципрофлоксацином та гентаміцином (25,6 %), а найвищі – між левоміцетином та гентаміцином (38,1 %) і гентаміцином та цефтріаксоном (33,3 %). Показники перехресної резистентності псевдомонад в цілому були схожими як і у ентеробактерій. Тобто, низькі темпи формування резистентності були характерними між амікацином і гептаміцином (0 % резистентних і 11,1 % помірночутливих штамів до обох антибіотиків), а також ципрофлоксацином і цефтріаксоном (15,1 % резистентних до обох антибіотиків). У всіх інших групах антибіотиків показники як внутрігрупової та і міжгрупової перехресної резистентності псевдомонад була досить вираженою (від 20,6 % до 63,6 % штамів резистентних до обох антибіотиків). Таким чином, препаратами вибору для емпіричної антибіотикотерапії інфекцій, спричинених ентеробактеріями та псевдомонадами в даних лікувальних закладах є антибіотики іміпенем, цефтазідім, амікацин, ципрофлоксацин та цефтріаксон до яких відмічені найнижчі рівні індивідуальної та перехресної резистентності мікробних штамів.