Medsocium.com

Рачкаускас Г.С. Луганська обласна психоневрологічна лікарня У теперішній час розлади психічної сфери займає важливе місце серед порушень різних органів і систем поряд усе більш зростаючій увазі до проблеми сепсису при даної патології. Наявність психічних розладів стає важливою медико-соціальною проблемою. Несприятливі соціально-економічні умови життя, інтенсифікація травмуючих психогенних факторів (війни, техногенні катастрофи) обумовлюють травмуючий вплив на психіку людини та перенапруження адаптаційних можливостей психіки. До фебрильної шизофренії відносять особливі види приступів захворювання, які супроводжуються підвищеною температурою, загальним пропасним виглядом хворих, появою синців, нерідко наростаючим виснаженням, причому всі ці явища можуть бути виражені в різному ступені. Психопатологічна картина приступів фебрильної шизофренії в більшості випадків характеризується різко вираженим порушенням свідомості, іноді ступорозними станами. В окремих випадках захворювання може закінчитися летально. З літературних даних відомо, що інфекційні психози можуть перебігати із шизофреноподібною симптоматикою, у силу збігу низки обставин (гіперерична та гіпоерична реактивність організму хворого, млявий перебіг інфекційного процесу, наявність локальних інфекційних вогнищ (отіти, фронтіти, тонзиліти, гайморити, спалахи латентної інфекції), що у патогенетичному плані .обумовлено впливом мікробних агентів, що не обмежується рецепторами і внутрішніми органами та поширюється на усі відділи центральної нервової системи. У тих випадках, коли пропасні захворювання супроводжуються тим чи іншим обмеженим синдромом шизофренії звичайно ставлять діагноз фебрильної шизофренії і такі хворі надходять у психіатричний стаціонар, де вони безуспішно лікуються психотропними засобами, що різко погіршує і так важкий прогноз. Діагностика фебрильної шизофренії правомірна лише в тих випадках, коли підвищена температура і пропасний вигляд хворих, що страждають на шизофренію, не пов'язані з тією чи іншою соматичною патологією, що могла б пояснити виникнення лихоманки. Одночасно з цим діагностика фебрильної шизофренії спирається на особливостях клінічної картини захворювання, закономірність і послідовність зміни станів, характерних для таких випадків. Дослідження шизофренії, що перебігає з підвищеною температурою, при відсутності яких-небудь даних про соматичне захворювання показало, що фебрильні стани виникають винятково при нападоподібної шизофренії; вони завжди розвиваються і при онейроїдної кататонії з картиною збудження або ступору. Фебрильні приступи шизофренії можуть виявлятися як типовим кататонічним збудженням або ступором, так і станами, що нагадують аменцію або картину органічних гиперкінезів, і розвиваються при рекурентному та нападо-прогредієнтному перебізі захворювання. Зовнішній вигляд хворих на фебрильну шизофренію досить характерний, землисто-жовтому кольору шкірних покривів приходить на зміну різка гіперемія, виникають рясні синці, наростає схуднення, трофічні розлади уражають значні ділянки тіла. Період підвищеної температури складає, як правило, 1/2—2 тижня. При важкому соматичному стані має місце виражена тахікардія, на шкірі тулуба і верхніх кінцівок відзначаються геморагії, помірна гепатоспленомегалія. На шкірі в цих хворих виявляють численні геморагії – від дрібних до порівняно великих (1  1.5 см), місцями з поверхневими некрозами дерми. Ці дані підтверджуються також при вивченні лабораторних показників. Картина периферійної крові в обстежених хворих характеризується наявністю лейкоцитозу (10,6-17,8 * 109/л), нейтрофільозу (65-78% нейтрофілів), зрушення вліво (6-15% паличкоядерних форм), підвищенням ШОЕ (16-38 мм/год). Таким чином, різний психічний синдром, у тому числі і шизофренічний, на тлі лихоманки повинний розцінюватися як інфекційний психоз. Хворий повинний бути ретельно обстежений клінічно та лабораторно з метою виявлення інфекційної причини захворювання. І якщо після видужання від сепсису не нормалізується психічна сфера, те необхідно передавати хворих психіатрам для подальшого уточнення діагнозу.