Тривала неонатальна жовтяниця погляд інфекціоніста

Усачова О.В. Запорізький державний медичний університет В останні роки відмічається зростання кількості випадків тривалої неонатальної жовтяниці. При цьому у ряді хворих немовлят має місце не лише гіпербілірубінемія за рахунок непрямої фракції, а й помірне підвищення вмісту АЛТ крові. Такий цитолітичний синдром може бути проявом як токсичного ураження печінки, так і дебюту вірусного гепатиту, або внутрішньоутробного ураження печінки збудниками з групи TORCH. Впродовж 2004 року на консультацію у TORCH-центр, створений на базі обласної інфекційної клінічної лікарні м.Запоріжжя, було направлено 14 дітей перших 2-х місяців життя з тривалою неонатальною жовтяницею. Серед них 8 хлопчиків та 6 дівчаток. У всіх дітей відмічалося помірне підвищення рівню АЛТ (від 1,2 до 4,7 мкмоль/л). У дітей та їх матерів не було виявлено маркерів вірусних гепатитів А, В, С, D, що дозволило виключити ці види гепатитів. Для встановлення факту внутрішньоутробного інфікування цитомегаловірусами (ЦМВ) на першому етапі у всіх матерів досліджували рівень антицитомегаловірусних IgG крові, у дітей визначали специфічні IgМ та вміст IgG у динаміці (з інтервалом не менше 3 тижнів). В подальшому при позитивних IgМ та (або) високих (не нижче материнських) IgG досліджували слину дітей методом полімеразної ланцюгової реакції для визначення ДНК ЦМВ і вирішення питання про реплікативну активність вірусу. Використання цього алгоритму дозволило у 14 дітей підтвердити внутрішньоутробне інфікування ЦМВ. Аналіз клінічних данних у порівняні з серологічним профілем та результатами ПЛР-діагностики показав наступне: У першій групі, до якої ми віднесли 9 немовлят, в яких відмічено лише симптоми порушення пігментного обміну із зростанням рівню АЛТ, у 4 на період новонародженності титри IgG до ЦМВ були нижчими, ніж материнські та поступово зменшувалися у динаміці, що дало нам змогу виключити внутрішньоутробну ЦМВ-інфекцію. Лише у 1 випадку була відмічена позитивна ПЛР-реакція, і ще у одному – IgМ+. У останніх же 3 випадках тривало зберігалися високі рівні антицитомегаловірусних IgG. При цьому жовтяниця та цитолітичний синдром були помірні та не тривалі і впродовж перших 1,5 місяців на фоні лікування повністю нівелювалися. У дітей другої групи, в яких відмічалося поєднання проявів гепатиту з перинатальним ураженням ЦНС (їх було 5), на підставі порівняння серологічного профілю матері та новонародженого, динамічного визначення рівню IgG та дослідження слини методом ПЛР, було підтверджено внутрішньоутробну ЦМВ-інфекцію. При цьому у 4 з них у слині виявлено ДНК вірусу та у 2 були позитивними IgМ. Такі діти переносили більш тривалу жовтяницю, а цитолітичний синдром у них на фоні специфічної та патогенетичної терапії поступово стухав, але при її припиненні досить швидко рецидував знов. Таким чином, на базі аналізу отриманих даних можна зробити ряд висновків. По-перше, серед немовлят з тривалою неонатальною жовтяницею, яка поєднується з симптомами перинатального ураження ЦНС, з високою частотою зустрічається внутрішньоутробне інфікування ЦМВ, проявом чого і є означенні синдроми. По-друге, більша тяжкість ураження печінки у дітей з перинатальною патологією ЦНС на тлі внутрішньоутробної ЦМВ-інфекції обумовлена високою реплікативною активністю вірусу навіть у постнатальному періоді, що вказує на необхідність проведення специфічного лікування таких хворих.

Последние комментарии