Medsocium.com

Стець М.М. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця Не дивлячись на сучасні досягнення в діагностиці та лікуванні захворювань органів гепатопанкреатобіліарної системи, токсико-септичний біліарний синдром залишається достатньо складною і не вирішеною лікувально-тактичною проблемою. Особливої актуальності набувають хворі з атиповим перебігом холедохолітіазу, який супроводжується холангітами, а також пацієнти з ангіохолітами не механічного характеру. Розуміння патогенезу токсико-септичного біліарного синдрому при обструкції жовчних шляхів стає здебільшого з’ясованим для клініциста, а прояви ангіохоліту, що супроводжуються ремітуючими лихоманками без порушення пасажу жовчі залишаються мало вивченими. Останні складають особливі діагностичні та лікувальні труднощі в розділі клінічної гепатології. Нами проведено аналіз діагностично-лікувального моніторингу 84 хворих з токсико-септичним біліарним синдромом при атиповому перебігу холедохолітіазу та 85 пацієнтів з септичними ангіохолітами без порушень пасажу жовчі. Діагноз встановлювався на основі даних анамнезу, клініки, а також параклінічних досліджень ( УЗД, ФГДС, РХПГ, ЧЧХГ, КТ, лабораторних аналізів крові та сечі, імунологічні дослідження ). Група хворих з атиповим перебігом холедохолітіазу, який був передумовою хронічного холангіту з наступним розвитком токсико-септичного біліарного синдрому, викликала не лише клінічний інтерес, а й лабораторний. У всіх пацієнтів спостерігалася ремітуюча гіпербілірубінемія з невираженим лейкоцитозом та помірною діастазурією в межах 128-256Од. В 28 хворих больовий синдром був відсутній. Субфебрильна температура з лихоманкою спостерігалася в 54 пацієнтів. В 23 випадках при наявності конкрементів жовчного міхура біль в проекції останнього була не вираженою. Імунологічні дослідження виявили у даної категорії хворих ендотоксикоз важкого ступеню пов’язаного з накопиченням в крові продуктів тканинної деструкції, впливом їх на цитолітичну активність сироватки крові і пряму пошкоджуючу дію на її лейкоцити. В групі хворих з токсико-септичним біліарним синдромом, викликаним септичними ангіохолітами без порушень пасажу жовчі, клінічно відмічалась лихоманка до 39.5-40 0С, помірна болісність в правому підребер’ї, загальна слабкість. Лабораторні показники крові визначали невиражений лейкоцитозом, білірубінемію, яка мала місце тільки у 14(16.4%) хворих, що клінічно не супроводжувалась іктеричністю скллер та шкіри. Імунологічні дослідження виявили зниження толерантності к антигенам аутологічних тканин, наявність in vivo імунологічного запалення з аутоагресинвими реакціями. За даними УЗД в першій групі хворих визначалась ектазія жовчовивідних шляхів, як внутріпечінкових так і позапечінкових., в 61(72.6%) випадках констатовано холедохолітіаз, тоді як в другій групі хворих ектазії жовчовивідних проток не було, проте визначались ознаки жирового гепатозу, ангіохоліту. Данні відеодуоденоскопії в першій групі хворих виявляли ознаки жовчної гіпертензії, що було прямим показанням до ендоскопічної папілосфінктеротомії та транспапілярної декомпресії жовчовивідних шляхів. В другій групі хворих ендоскопічних ознак жовчної гіпертензії не було. Всім пацієнтам проводився ендоскопічний забір жовчі для подальшого бактеріального дослідження. Останній виявив у 63 (75%) хворих з обтурацією жовчних шляхів збільшення концентрації мікроорганізмів E. coli в одному мілілітрі жовчі, тоді коли у 69 (81.1%) пацієнтів з ангіохолітами висівалися стрептококова та стафілококова інфекція. При цьому у хворих з другої групи визначалася супутня патологія запального характеру органів шлунково-кишкового тракту, малого тазу, сечовивідних шляхів, артропатія, міокардіти, гіперплазія щитовидної залози, вегето-судинна дистонія, васкуліти. Діагностика токсико-септичного біліарного синдрому залишається достатньо складною і вимагає діагностично-лікувального моніторингу в спеціалізованих відділеннях. Токсико-септичний біліарний синдром не тільки є ускладненням обструкції жовчовивідних шляхів, а й інших запальних процесів органів і систем.