Medsocium.com

Господарський І.Я., Андрейчин М.А. Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського На сьогодні проведено достатньо багато досліджень, присвячених вивченню цитокінового балансу у хворих на хронічний гепатит С (ХГС). Але при цьому практично не вивченими залишилися особливості цитокінового балансу у хворих на ХГС з позапечінковими проявами. Вважається, що позапечінкові ураження, наприклад васкуліти, можуть мати самостійний вплив на цитокіновий баланс і за принципом зворотного зв’язку суттєво впливати на запальний процес у печінці. Основним фактором розвитку позапечінкових уражень у таких хворих вважають кріопатії, у першу чергу – кріоглобулінемічні. Окрім того, кріоглобулінемія (КГЕ) при ХГС вважається своєрідним „містком” між інфекційним і автоімунним процесами. Відомо також, що різні типи кріоглобулінів асоційовані з розвитком уражень різних органів у пацієнтів з HCV-інфекцією, а також – з різними типами імунної відповіді на вірус гепатиту С. А тому вивчення цитокінового балансу у хворих на ХГС з різними типами супутньої кріоглобулінемії могло б дати відповідь на питання про формування різних варіантів клінічного та імунологічного перебігу гепатиту, встановити тип імунопатології у таких пацієнтів і запропонувати шляхи імунокорекції. Метою роботи було вивчення вмісту цитокінів, асоційованих з Т-хелпер-1 і Т-хелпер-2 імунною відповіддю у хворих на ХГС без супутньої КГЕ та з КГЕ різних типів. Було обстежено 66 хворих на ХГС. Маркери HСV визначали імуноферментним методом, HСV-РНК – у полімеразній ланцюговій реакції. Вміст ІЛ-2, -4, -6, ІФН-б і ТНФ-б визначали імуноферментним методом. Для встановлення вмісту кріоглобулінів використовувалась методика, принцип якої полягає у вираховуванні різниці оптичних щільностей розчину сироватки крові у веронал-мединаловому буфері (рН=8,6) при 4 ˚С та 37 ˚С. Типи кріоглобулінів визначали за допомогою імуноелектрофорезу та за методикою гістерезисних кривих оптичної щільності. У крові 46 обстежуваних виявили кріоглобуліни (69,7 %). У 21 хворого визначили кріоглобуліни 2-го типу, у 25 – 3-го. У пацієнтів з ХГС без супутньої кріопатії виявили зниження рівня цитокінів, асоційованих з Т-хелпер-1 імунною відповіддю (ІЛ-2, ІФН-б), на тлі наростання тих, які зв’язані з активністю Т-хелперів 2-го типу (ІЛ-4, ІЛ-6). Отримані результати підтверджують домінування активності Т-хелперів 2-го типу, що обумовлює неефективний противірусний захист і призводить до хронізації інфекції. Одним з ключових показників, які свідчать про дисбаланс Т-хелперів 1-го і 2-го типів, є співвідношення ІЛ-2/ІЛ-4. У хворих на ХГС цей показник був у 17 разів нижчий, ніж у здорових осіб. У пацієнтів з кріопатією 2-го типу імунологічні зміни, характерні для ХГС, були виражені значно сильніше, а дисбаланс цитокінів був значно глибшим. З урахуванням отриманих показників можна пояснити більш глибокі зміни в роботі імунної системи таких хворих у порівнянні з пацієнтами без супутньої КГЕ, вищу активність запального процесу в печінці і швидкість реплікації вірусу, а також швидший розвиток у них цирозу печінки. Співвідношення ІЛ-2/ІЛ-4 у них було у 1,5 рази нижчим, ніж у пацієнтів без супутньої КГЕ, а ефективність противірусного захисту (ІФН-б/ТНФ-б) – суттєво нижчою. Натомість за наявності КГЕ 3-го типу спостерігали найменш виражені зміни показників досліджуваних цитокінів і менш глибокий дисбаланс, порівняно з пацієнтами без супутньої кріопатії та з КГЕ 2-го типу. Це узгоджується з даними інших робіт і наших попередніх досліджень, які свідчать про менш виражені зміни показників імунної відповіді та біохімічних показників функції печінки у таких хворих, значно меншу ймовірність розвитку цирозу. Рівень інтерферону в таких пацієнтів був найвищим серед усіх обстежуваних. Співвідношення ІЛ-2/ІЛ-4 у них було у 4,4 рази нижчим, ніж у пацієнтів з КГЕ 2-го типу. Але при цьому у хворих з супутньою кріопатією 3-го типу відмічені найвищі серед обстежуваних груп показники ІЛ-6, що може бути пов’язано з розвитком позапечінкових ускладнень. Таким чином, у хворих на ХГС виявлені зміни продукції цитокінів, які свідчать про переважання активності Т-хелперів 2-го типу. Цитокіновий дисбаланс у таких пацієнтів обумовлює недостатню ефективність противірусної відповіді і може сприяти персистенції вірусу гепатиту С в організмі. У хворих на ХГС з супутньою кріопатією 2-го типу зміни цитокінового балансу були більш глибокими, а домінування Т-хелперів 2-го типу – більш вираженим, ніж у пацієнтів без кріоглобулінемії. У випадку кріопатії 3-го типу кріопатії виявлений мінімальний дисбаланс цитокінів, що значною мірою пояснює низьку активність вірусного процесу і повільне прогресування змін у печінці у таких пацієнтів. У хворих на ХГС з супутньою кріопатією 2-го типу виявлені високі показники ІЛ-6, що може бути пов’язано з розвитком позапечінкових ускладнень.