Medsocium.com

Литвинець Є.А. Івано-Франківський державний медичний університет За даними літератури, до 40% інфекції нижнього відділу сечовивідних шляхів викликає Chlamydia trachomatis. Це нерухомі, кокоподібні, грамнегативні облігатні внутрішньоклітинні організми. Вони не в змозі самостійно синтезувати АТФ і тому в клітині господаря є енергетичними паразитами, але, на відміну від вірусів, містять ДНК і РНК. Основними формами хламідій є елементарні і ретикулярні тільця. Хламідії викликають запальний процес різної інтенсивності без будь-яких специфічних ознак. По клінічному перебігу розрізняють гостру, підгостру, хронічну і рецидивуючу хламідійну запальну реакцію. Інкубаційний період може бути коротким (7-10 днів) або ж продовжуватися 3 тижні і більше. За даними ВООЗ, хламідійний уретрит у чоловіків виникає більше, ніж у 60% після випадкових статевих стосунків. Хламідії виявляють у 60-70% хворих на постгонококовий уретрит, який розвивається після ефективного лікування гонореї. Нові наукові дані підтверджують роль хламідій у формуванні хронічного простатиту. Так, при обстеженні хворих з хламідійною інфекцією, ознаки простатиту виявляються більше, ніж у 46% хворих. У 15,7% пацієнтів, одночасно з хламідійним простатитом, виявляють везикуліт. Урогенітальна хламідійна інфекція дає ускладнення у 37-51% випадків. Хламідії є причиною безпліддя більше, ніж у половини чоловіків. Не дивлячись на вивчення урогенітального хламідіозу та застосування для лікування хворих високоефективних препаратів, рецидиви інфекції спостерігаються в 10-45% випадків. Тому проблема лікування хламідійної інфекції надзвичайно актуальна. Нами проведено обстеження та лікування 34 хворих з хламідійною інфекцією із використанням препарату Роваміцин (спіраміцин) компанії “sanofi aventis”. Роваміцин відноситься до класу макролідів і за хімічною будовою близький до еритроміцину. Препарат виявляє антибактеріальну активність з допомогою пригнічення синтезу протеїну, зв’язуючи його 5 ОS рибосомальною підгрупою. Препарат стійкий до дії соляної кислоти шлунку. При застосуванні всередину роваміцин добре абсорбується, володіючи високою ліпофільністю, добре проникає в тканини і рідини організму, де досягає концентрації, яка в 10 раз перевищує концентрацію в сироватці. Дуже важливим аспектом дії препарату є його здатність проникати всередину у клітину, яка і забезпечує йому переваги при лікуванні інфекцій, викликаних внутрішньоклітинними мікроорганізмами, зокрема хламідіозу. Крім цього, Роваміцин на відміну від більшості антибактеріальних препаратів, не пригнічує імунну систему, а навпаки активує фагоцитарно-макрофагальну систему, підвищує активність Т-кіллерів, інгібує продукцію цитокінів. Призначали Роваміцин по 3 000 000 ОД всередину, двічі на добу, протягом 15 днів. Також хворі одержували імуностимулюючу, протизапальну, системну ензимотерапію, гепатопротектори, протигрибкові препарати та фізіотерапевтичне лікування. Крім цього пацієнтам проводились мікроклізми з настою трави ехінацеї пурпурової. Для приготування настою 15 гр. трави запарювали 200 мл окропу. Настоювали 2 години, охолоджували до 38-40 оС і вводили 80-100мл у пряму кишку на ніч. На курс лікування 10 мікроклізм через день. Контроль лікування хламідійної інфекції проводили методом ПЛР через 1 місяць після закінчення терапії. Ефективність лікування оцінювали на основі наступних критеріїв: видужання – повне зникнення симптомів, від’ємні результати ПЛР; покращення – неповне зникнення симптомів, від’ємні результати ПЛР; відсутність ефекту – наявність симптомів захворювання, позитивні результати ПЛР. Усі хворі були чоловічої статі, у віці від 18 до 44 років (середній вік 32±2,1роки). Хламідійна інфекція діагностована за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) та імуноферментного аналізу (ІФА). Крім цього, всім хворим проводили комплексне обстеження, яке включало, збір анамнезу та огляд, аналіз сечі у трьох порціях, дослідження секрету передміхурової залози та зішкрібу з уретри, при потребі ультразвукове дослідження передміхурової залози. При клінічному обстеженні найбільш характерними були скарги на неприємні відчуття в уретрі, виділення з уретри слизисто-гнійного та слизистого характеру, найчастіше зранку, незначний невизначений біль в ділянці промежини, калитки, паховій та крижовій ділянці, внизу живота. Дизуричні розлади (почащений сечопуск, відчуття неповного спорожнення сечового міхура) виявлено у 42% хворих. У 18 пацієнтів діагностовано хламідійний уретропростатит, у 12 – простатит, і у 6 – простатовезикуліт. Так, при аналізі результатів лікування через 1 місяць, хламідії не виявлені в жодного пацієнта, видужання костантовано у 30 (88,9%) пацієнтів, у 4 (11,8%) – покращення, тобто наявні від’ємні результати ПЛР, але залишились помірні симптоми простатиту. Даним хворим продовжено курс лікування простатиту. Побічної дії при застосуванні нами роваміцину не виявлено, лише у 1 пацієнта спостерігалась легка нудота, яка самостійно зникла. Висновки: Таким чином, Роваміцин (спіраміцин) зарекомендував себе як високоефективний препарат у комплексній терапії хламідійної інфекції.