Medsocium.com

Севастьянова Т.В. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна В усьому світі захворювання печінки займають значне місце серед основних причин непрацездатності та смертності населення. Згідно з інформацією ВООЗ за останні 10-15 років спостерігається тенденція до зростання захворювань органів гепатобіліарної системи. Вірусний гепатит є традиційно глобальною проблемою, все ще далекою від свого вирішення. Кількість людей, які хворіють на гострий вірусний гепатит, періодично досягає 1 млн. в рік. Все це й обґрунтувало наш вибір моделі, яка нагадує вірусний гепатит у людини – пошкодження печінки Д-галактозаміном і проведення порівняльного аналізу гепатопротекторної активності вітчизняних гепатозахисних засобів антралю, тіотриазоліну, силібору, холосасу та фламіну при цій моделі гепатиту. При Д-галактозаміновому гепатиті фіксується пригнічення жовчовиділення в 1,4 разу. Холатоутворення в 2,4 разу, зниження ХХК з 69,5 до 19,4, підвищення активності АлАТ та ЛДГ у сироватці крові 2,8 та 2,3 разу, відповідно, зменшення вмісту загального білку у сироватці крові в 1,4 разу, збільшення вмісту МДА в печінці в 3,1 разу, зниження глікогену та АТФ в печінці 2,9 та 3,7 разу, відповідно. Досліди проведені на 50 білих щурах-самцях лінії Вістар вагою 110-220 г. Патологію печінки викликали одноразовим внутрішньоочеревиним уведенням Д-галактозаміну у дозі 100 мг/100 г маси тіла. Гепатозахисні засоби-антраль, тіотриазолін, силібор, холосас та фламін вводили щурам внутрішньошлунково за 1 год. До та через 2 год. після введення гепатотоксину. Досліджувані речовини застосовували в таких дозах: антраль ЕД50 - 8 мг/кг, тіотриазолін ЕД50 – 22,5 мг/кг, силібор ЕД30 – 25 мг/кг, холосас ЕД50 – 0,37 мл/100 г (за жовчогінною активністю) та фламін ЕД50 – 250 мг/кг. Через добу після останнього введення препаратів тварин оперували та визначали їх вплив на жовчовиділення в умовах патології. Після закінчення досліду тварин декапітували і брали кров та проби печінки для подальших біохімічних та патоморфологічних досліджень. Результати порівнювали з даними групи контролю та групами тварин, яких лікували вищезгаданими препаратами. Аналіз даних показав, що найбільш виражений гепатозахисний ефект при Д-галактозаміновому гепатиті має антраль. Він найвиразніше знижує рівень АлАТ у сироватці крові, має високий мембраностабілізуючий ефект. Антраль активно знижує вміст вторинних продуктів розпаду вільно радикального окислення ліпідів, що свідчить про його високий антиоксидантний ефект. Цей препарат найбільш виразно підвищує вміст глікогену в крові, що вказує на нормалізацію вуглеводного обміну. Інші гепатопротектори в порівнянні з антралем можна розташувати за зменшенням активності таким чином: мембранопротекторна активність (АлАТ) – антраль (70.3%) > холосас (65,2%) > тіотриазолін (61,3%) > флавін (57,0%) > силібор (25,3%); антиоксидантна активність (МДА) – антраль (97%) > тіотриазолін (70,6%) > холосас (51,4%) > флавін (36,6) > силібор (33,1%); швидкість секреції жовчі за 3 години досліду – холосас (685 мг/100 г маси тіла) > флавін (654 мг/100 г маси тіла) > тіотриазолін (595,3 мг/100 г маси тіла) > силібор (530,0 мг/100 г маси тіла) > антраль (421,0 мг/100 г маси тіла).