Medsocium.com

Рябіченко В.В., Сніцарь А.О. Обласна інфекційна клінічна лікарня ім. З.Й.Красовицького, м. Суми, Сумський державний університет, кафедра інфекційних хвороб Сучасні проблеми лікування хворих на гострі вірусні гепатити, можливість хронізації процесу з розвитком цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми спонукає до пошуку нових методів терапії даної нозології. Нами був досліджений вплив озонотерапії на клініко – лабораторні показники хворих на гострі вірусні гепатити (ГВГ). Озон є активною формою кисню, посилює перекисне окислення ліпідів, справляє негативний вплив на мікроорганізми, стимулює захисні сили хворого. Введення озонованих розчинів хворим на гострий вірусний гепатит було проведено 65 особам, з них ВГ А діагностовано у 35 хворих (53,8%), ВГ В – у 30 (46,2%). Діагноз було встановлено на підставі типових клініко – епідеміологічних та лабораторних даних. Вік хворих коливався в середньому від 29,3 до 32,5 років. Жінок було 27 (41,5%), чоловіків – 38 (58,5%). В усіх хворих була жовтянична форма ГВГ. Переважав середньотяжкий перебіг – у 56 осіб (86,2%), у 9 хворих (13,8%) діагностовано тяжкий ступінь. Групу порівняння склали 95 хворих, у лікуванні яких озоновані розчини не використовувались. Озонований фізіологічний розчин вводили внутрішньовенно, 200 – 400 мл, з концентрацією озону від 1,5 до 6-7 мг/л. Сеанси озонотерапії проводилися 1 – 2 рази на тиждень. Ефективність озонотерапії оцінювали за термінами покращення загального стану хворих, зменшення жовтяниці, лабораторними показниками. Для оцінки ступеня ендотоксикозу використовували лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ), запропонований Я.Я. Кальф – Каліфом. Вже після 1-2 разового введення озонованого розчину хворі відмічали значне покращення (зменшення слабкості, підвищення апетиту, нормалізацію сну). Виписка хворих основної групи проводилася достовірно раніше, групи порівняння (20,9 ± 0,9 та 24,5 ±1,0 дня відповідно; р< 0,05). Зниження активності трансаміназ при проведенні лікування озонотерапії в основній групі хворих відрізнялось від хворих іншої групи. Так, якщо зниження АлАТ відбувалось синхронно (при виписці цей показник склав у хворих основної та групи порівняння відповідно 204,4 ± 11,5 та 234,1 ± 23,9 Од/л; р>0,05), то зниження АсАТ було більш суттєвим у хворих основної групи (117,8 ± 7,5 Од/л), у іншій групі цей показник склав 156,1 ± 15,6 Од/л (р< 0,05). Темпи зниження загального білірубіну, лужної фосфатази та г - глутамілтрансферази при виписуванні хворих основної групи відповідали даним групи порівняння. При госпіталізації ЛІІ в групах був на одному рівні (1,10 ± 0,17 та 1,14 ± 0,11), однак після проведеної озонотерпії ЛІІ в основній групі був достовірно нижчий, ніж в контрольній (0,74 ± 0,09 та 1,06 ± 0,13; р<0,05). Порівнюючи показники червоної крові, відмічено значне підвищення середньої концентрації гемоглобіну в еритроцитах після введення озонованих розчинів. Так, цей показник при госпіталізації склав 326,4 ± 3,88 г/л в основній групі (в групі порівняння - 322,5 г/л, р>0,05), при виписуванні 333,1 ± 4,6 та 313,8 ± 3,3 г/л відповідно (р<0,01). Таким чином, отримані результати застосування озонованих розчинів при лікуванні хворих на гострі вірусні гепатити свідчать про ефективність та перспективність цього методу. Озонотерапія дозволяє скоротити термін перебування хворого у стаціонарі, значно зменшити прояви ендотоксикозу, стабілізувати лабораторні показники.