Medsocium.com

Маричев І.Л., Задорожна В.І. Державна установа «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Академії медичних наук Українию Питання формування стійкого імунітету після щеплення привертає увагу багатьох дослідників. Доведено, що інфекційні та паразитарні хвороби значно впливають на його рівні. У зв'язку з широким розповсюдженням герпетичних вірусів серед населення різних вікових груп, виникає питання їх впливу на стан імунологічної реактивності організму та формування поствакцинального імунітету. Метою роботи було вивчення впливу герпетичної інфекції на рівень антитіл до поліовірусів. Досліджувалися сироватки крові серопозитивні на антитіла до вірусу простого герпесу 1,2 (ВПГ) від 59 практично здорових осіб при використанні методу полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). 30 сироваток взято у дітей віком від 9 місяців до 16 років, 29 сироваток – у осіб старше 17 років. При дослідженні сироваток крові по визначенню рівня специфічним антитіл до поліовірусу встановлено, що у дітей першого року життя з позитивними знахідками в ПЛР, рівень антитіл до поліовірусу типів 1 та 2 становив 2,3 ± 0,27 log2 та 2,0 ± 0,82 log2 відповідно. До поліовірусу типу 3 антитіл не виявлено. У групі дітей з негативним результатом визначення фрагментів ДНК ВПГ 1,2, рівень антитіл до поліовірусів типів 1 та 2 відповідно був в 1,96 та 2,4 рази вищим. До поліовірусу 3 типу рівень антитіл становив 1,3 ± 0,6 log2. У групі "позитивних" дітей віком від 1 до 7 років, рівень антитіл до різних типів поліовірусів був у 0,4 - 2,4 рази нижчим, ніж у "негативних" по ДНК ВПГ 1,2 дітей. У осіб віком від 8 до 16 років визначалася аналогічна тенденція залежності рівня антитіл до поліовірусів та факту наявності ДНК ВПГ 1,2. Так, у дітей, "позитивних" на ДНК ВПГ 1,2, рівень антитіл до поліовірусу типу 1 суттєво не відрізнявся від показників інших двох груп. Зберігалася відповідна різниця (1,7 рази) між аналогічними показниками у "негативних" дітей цієї групи. Різниця між показниками напруженості імунітету до поліовірусів типу 2 та 3 становила 4,3 та 2,1 відповідно. У групі осіб від 17 років і старше при дослідженні рівня антитіл визначається загальна тенденція (незалежно від результатів молекулярно-біологічних досліджень) до зменшення напруженості імунітету до всіх трьох типів поліовірусів. Найбільш суттєво зменшувався рівень антитіл до поліовірусів типів 1 та 2. Визначалася і значно більша різниця в напруженості специфічного імунітету до поліовірусу в групах “позитивних“ і "негативних" по ДНК ВПГ 1,2. Одержані дані молекулярно - біологічних досліджень підтверджують зв'язок між активаціє о ВПГ (по виявленню ДНК ВПГ 1,2) і низьким рівнем антитіл до поліовірусів.