Medsocium.com

Печінка А.М., Корчинський М.Ч., Голубовська О.А. Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця, м.Київ Лікування хронічних вірусних гепатитів є однією з найважливіших проблем гепатології. Застосування рекомбінантних ά-інтерферонів, особливо пегельованих, в поєднанні з рибавірином є досить ефективним, однак значна кількість побічних ефектів препаратів, які можуть розвинутися внаслідок такого лікування, поряд з численними протипоказаннями ще більше зменшує підсумкову ефективність. Тому, ά-інтерферон, як потужний імуностимулятор, протипоказаний за наявності автоімунного процесу, водночас, він сам може спровокувати розвиток такого процесу. Ознаками цього компоненту, який, на нашу думку, вірус індукований, є: гіпергамаглобулінемія, висока тимолова проба, підвищений рівень ЦІК, високі титри антинуклеарних антитіл, висока активність трансаміназ на тлі низької вірусемії (менше 10000 копій\мл).. Обмежена кількість ефективних противірусних засобів, що застосовуються в лікуванні хронічних вірусних гепатитів, спонукала до пошуку засобів, які б допомогли подолати автоімунний компонент при хронічному вірусному гепатиті С. Ми звернули увагу на поліоксідоній – лікарський засіб з досить потужною імуномодулювальною дією, який суттєво впливає насамперед на клітинний імунітет. Під наглядом знаходилося 18 хворих на хронічний вірусний гепатити С 1 генотипу, з них 14 перебувало на лікуванні рекомбінантними ά-інтефероном в поєднанні з рибавірином, 4 внаслідок високого рівня антинуклеарних антитіл (титр 1:640-1:1280) застосування інтерферонотерапії було протипоказане. У цих пацієнтів при невисокому рівні вірусемії відзначалася висока активність трансаміназ - від 5 до 10 норм. У 14 хворих, що застосовувалася комбінована терапія, в термін від 3 до 9 міс. лікування підвищився рівень антинуклеарних антитіл та з’явилися інші, перелічені вище ознаки автоімунного процесу, у зв’язку з чим виникла загроза припинення комбінованої терапії. У зв’язку з цим хворим було проведене лікування: плазмаферез з об’ємом ексфузії плазми 600-700 мл та кількістю сеансів від 3 до 6 за схемою без білкового плазмозаміщення. На третьому сеансі плазмаферезу розпочинали введення поліоксідонію по 6 мг дом’язово з першим довенним введенням за схемою, всього 10 -15 ін’єкцій (залежно від показників імунограми та кількості проведених сеансів плазмаферезу). Проведене лікування виявилося ефективним. У всіх 14 хворих, що до цього отримували специфічне лікування, зникли або зменшилися до недіагностичного титру антинуклеарні антитіла, покращилися показники протеїнограми, значно зменшились тимолова проба, активність АлАТ, АсАТ. Їм було продовжено комбіновану терапію. У 4 хворих, у яких до лікування виявлено виражений автоімунний компонент, відзначено зникнення антинуклеарних антитіл, нормалізацію активності трансаміназ, причому антинуклеарні антитіла більше не виявлялися протягом року. Таким чином, комбінація плазмаферезу з імуномодулятором поліоксідонієм дозволяє ефективно впливати на розвиток автоімунного процесу при хронічному вірусному гепатиті С, що дозволяє продовжити комбіновану терапію рекомбінантними ά-інтефероном в поєднанні з рибавірином. Тривала біохімічна та вірусологічна ремісія була у 8 з 14 хворих, яким вдалося продовжити комбіновану терапію до 48 тижнів. У хворих, що не отримували комбіновану терапію ά-інтерфероном з рибавірином, лікувальний ефект плазмаферезу та поліоксідонію зберігався від 4 до 5 місяців.