Medsocium.com

Литвиненко О.М., Грищенко В.А.. Національний аграрний університет Медикаментозне ураження печінки є причиною 10 – 20 % усіх випадків розвитку фульмінантної форми печінкової недостатності. Найчастіше токсичне ураження печінки зумовлюють антибіотики, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), серцево-судинні та психотропні препарати, тобто більшість сучасних лікарських засобів. До найважливіших загальних механізмів, що лежать в основі цитотоксичної дії ксенобіотиків, належать: порушення енергетичного обміну і гомеостазу внутрішньоклітинного Кальцію, активація вільнорадикальних процесів у клітинах, розлади процесів синтезу білка і клітинного поділу та пошкодження клітинних мембран. Водночас при медикаментозному ураженні печінки вторинно зазнають порушення процеси холатоутворення та жовчовиділення, тому сучасні терапевтичні схеми передбачають застосування препаратів з гепатопротекторними та репаративними властивостями. Серед них значної популярності набули фосфоліпідовмісні препарати. Метою цієї роботи було дослідити особливості жовчно-кислотного спектра (ЖК-спектра) жовчі і дуодентального вмісту при експериментальному медикаментозному гепатиті мишей та провести порівняльну оцінку корегуючої ефективності препаратів на основі фосфоліпідів рослинного (“Ессенціале”) та тваринного (біологічно активна добавка (БАД) FLP-MD)) походження. В експерименті використовували мишей (самців) лінії СВА 2-х місячного віку з масою тіла 18 – 20 г, з яких було сформовано 4-и дослідні групи: І, II, III і контрольну. Тривалість досліду становила 65 діб. Медикаментозну форму токсичного гепатиту з одночасними ознаками гастроентериту викликали за розробленою нами моделлю шляхом застосування per os препарату “Диклофенак” (група НПЗП) у дозі 12,5 мг/кг маси тіла, один раз на добу, впродовж двох тижнів. Після чого мишам І групи вводили препарат “Ессенціале” на основі фосфоліпідів сої в дозі 500 мг/кг маси тіла, а тваринам ІІ групи – розроблену нами БАД FLP-MD репаративної дії на основі фосфоліпідів молока в дозі 13,5 мг/кг маси тіла, у ІІІ групі знаходились тварини, яких піддавали самореабілітації (без лікування). Контрольну групу формували з інтактних тварин. Жовчні кислоти розділяли за допомогою тонкошарової хроматографії з подальшою кількісною оцінкою окремих складових на стандартних пластинках фірми «Silufol» (Чехія) за методом (Весельський С.П. і спів., 1991). Результати дослідження (таблиця) ЖК-спектра жовчі мишей III групи (самореабілітація) свідчать про вірогідне підвищення вмісту більшості досліджуваних жовчних кислот (ЖК) порівняно з контролем, а саме таурохолевої (ТХК) на 17,3 % і глікохолевої (ГХК) на 34,4 % кислот, сумарних фракцій глікохенодезоксихолевої + глікодезоксихолевої кислот (ГХДХК + ГДХК) на 31,0 % і таурохенодезоксихолевої + тауродезоксихолевої кислот (ТХДХК + ТДХК) на 87,1 %, що може свідчити про внутрішньопечінковий холестаз. Водночас при кількісному дослідженні ЖК-спектра вмісту кишечнику у тварин цієї групи встановлено вірогідне зниження рівня усіх досліджуваних фракцій ЖК: ХК, ТХК, ГХК, сумарних фракцій ГХДХК + ГДХК, ТХДХК + ТДХК і хенодезоксихолева + дезоксихолева кислот (ХДХК + ДХК), відповідно на 67,8; 50,1; 26,0; 54,7; 25,6 і 41,8 % порівняно з контролем. Це може свідчити про зниження біосинтетичної та кон‘югуючої функцій печінки і про порушення симбіотичних взаємовідносин між окремими штамами мікрофлори кишечнику. Таблиця Вміст жовчних кислот у міхурової жовчі та дуоденальноу вмісті піддослідних мишей за різних способів корекції, мг/дл (М ± m, n = 6)

 

Показники	Контроль	І група	ІІ група	ІІІ група
Жовчні кислоти у міхуровій жовчі піддослідних мишей
ТХК	602,83 ± 4,68	380,95 ±12,47*	742,50 ± 35,77*	706,93 ± 13,64*
ТХДХК+ТДХК	265,0 ± 20,38	170,80 ± 7,85*	343,90 ± 11,53*	495,70 ± 22,01*
ГХК	160,33 ± 6,36	127,73 ± 6,25*	181,87 ± 3,70*	215,43 ± 6,84*
ГХДХК+ГДХК	140,13 ± 2,39	80,90 ± 5,09*	140,50 ± 2,79	183,53 ± 4,39*
ХК	29,42 ± 1,26	46,10 ± 2,85*	30,57 ± 1,24	20,72 ± 1,33*
ХДХК+ДХК	22,45 ± 1,0	38,65 ± 2,97*	23,35 ± 1,85	21,10 ± 0,53
Σ жовчних кислот	1220,16 ± 19,31	845,13 ± 21,65	1462,69 ± 36,71	1643,41 ± 17,21
Жовчні кислоти у дуодентальному вмісті піддослідних мишей
ТХК	3,81 ± 0,20	5,61 ± 0,42*	2,80 ± 0,21*	1,90 ± 0,09*
ТХДХК + ТДХК	4,45 ± 0,30	8,42 ± 0,53*	3,71 ± 0,33	3,31 ± 0,30*
ГХК	3,11 ± 0,10	4,74 ± 0,31*	2,32 ± 0,14*	2,30 ± 0,21*
ГХДХК + ГДХК	7,75 ± 0,33	11,80 ± 1,11*	5,90 ± 0,51*	3,51 ± 0,22*
ХК	13,75 ± 1,61	7,10 ± 0,21*	7,80 ± 0,20*	4,43 ± 0,40*
ХДХК + ДХК	6,20 ± 0,31	4,05 ± 0,60*	5,81 ± 0,52	3,61 ± 0,22*
Σ жовчних кислот	39,07 ± 0,44	41,72 ± 0,85*	28,34 ± 0,37*	19,06 ± 0,17*

* – Р < 0,05, порівняно зі значеннями контрольної групи. Застосування препарату ”Ессенціале” викликає істотне зниження рівня більшості ЖК у жовчі, за винятком ХК і сумарної фракції ХДХК + ДХК, що, можливо, пов’язано з недостатнім відновленням конۥюгуючої функції печінки. Проте у дуодентальному вмісті відмічається підвищення вмісту більшості ЖК, окрім вищезазначених фракцій. Це, поряд з відомим позитивним впливом препарату ”Ессенціале” на структурно-функціональний стан печінки, її жовчоутворну та елімінаційні функції, може свідчити про повільне відновлення ентерогепатичної циркуляції ЖК у випадку даної моделі. При лікуванні БАД FLP-MD у жовчі спостерігається вірогідне підвищення вмісту конۥюгованих фракцій ЖК поряд з нормалізацією вмісту ХК і вторинних ЖК. Водночас вірогідне зниження рівня більшості ЖК у дуодентальному вмісті характеризує більш швидке відновлення пошкоджених гепато- і ендотеліоцитів та покращення ентерогепатичної циркуляції кислот. Зміни сумарної кількості ЖК у мишей дослідних груп підтверджують загальні закономірності щодо кількісного перерозподілу індивідуальних їх фракцій. Отже, у тварин із самореабілітацією залишаються суттєві розлади синтетичної, конۥюгуючої та елімінаційної функцій печінки. В результаті застосування препаратів на основі фосфоліпідів рослинного та тваринного походження отримано різний терапевтичний ефект, що свідчить про відмінності механізмів їх впливу на холатоутворну і жовчовидільну функції печінки.