Medsocium.com

Козько В.М., Соломенник Г.О., Бондар О.Є., Ткаченко В.Г., Граматюк С.М. Харківській державний медичний університет Хронічний гепатит С (ХГС) є розповсюдженим захворюванням з високим ризиком переходу до цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми. Так, за даними ВООЗ вірусом гепатиту С у світі інфіковано 900 млн. населення, зокрема з ознаками хронічного гепатиту щонайменше 350 млн., внаслідок чого 10 млн. з них щорічно вмирає. Пункційну біопсію печінки з наступним морфологічним дослідженням біоптатів вважають «золотим» стандартом діагностики. Але це інвазивний метод, що створює труднощі для динамічного спостереження, існують обмеження та протипоказання до виконання цієї маніпуляції, можливі ускладнення. Чутливим маркером ступеня пошкодження клітин печінки вважають підвищення сироваткових амінотрансфераз. Однак особливістю ХГС є не значна зміна лабораторних показників, зокрема аланінової амінотрансферази (АлАТ), яка не завжди корелює зі ступенем гістологічної активності печінкового процесу. Водночас уточнення ступеня гістологічної активності є важливим завданням, тому що вона визначає необхідність проведення етіотропного лікування, є одним з критеріїв його ефективності, має прогностичне значення. З огляду на це, необхідним є пошук та з’ясування зв’язку між лабораторними і морфологічними змінами та визначення можливих маркерів, які б відбивали стан цих змін. Мета дослідження – розробити додаткові критерії для визначення активності патологічного процесу у хворих на ХГС на підставі вивчення у них стану імунологічних показників у периферичній крові залежно від ступеня гістологічних змін у печінці. Об’єкт та методи дослідження. Під спостереженням перебували 100 хворих на ХГС. Основні популяції і субпопуляції лімфоцитів у периферичній крові ідентифіковано імунофлуоресцентним методом за допомогою моноклональних антитіл до відповідних СД-структур мембран лімфоцитів («Клоноспектр», Росія). 14 хворим зроблено аспіраційну пункційну біопсію печінки голкою Менгіні діаметром 1,4 мм (Hepafix, B|BRAUN, Німеччина). Якісну оцінку стану печінки, активність запальних змін і стадію патологічного процесу визначали на підставі рангових систем рахунку – гістологічного індексу ступеня активності (ГІСА) і стадії хронізації хронічного гепатиту С за В.В. Сєровим та Л.О. Севергіною (1996). Статистичний аналіз отриманих даних проводили методом варіаційної статистики з використанням критерію t Ст’юдента (у тому числі оцінювали точність середньої в «малій вибірці») та рангового коефіцієнта кореляції Спірмена с. Результати дослідження. Ознаки гепатиту зі слабким ступенем гістологічної активності (ГІСА 16,5±0,79 бала) встановлено у 4 хворих на ХГС, з помірним (ГІСА 25,0±0,91 бала) – у 9 хворих. В одному випадку в біоптаті печінки не виявлено ознак патологічного процесу. Випадків гепатиту з вираженою активністю не зафіксовано. Слід зазначити, що з 6 хворих на ХГС із нормальною активністю АлАТ у сироватці крові (0,55±0,11 ммоль/л•г) у 3 відзначався слабкий ступінь гістологічної активності, у 2 – помірний, у 1 – відсутність ознак патологічного процесу, а з 8 хворих з підвищеною активністю АлАТ (2,31±0,48 ммоль/л•г) у 7 – помірний і у 1 - слабкий ступінь гістологічної активності процесу. Ці дані ще раз підтверджують, що у хворих на ХГС активність АлАТ не завжди відбиває ступінь морфологічних змін у печінці. Гістологічні зміни у хворих на ХГС характеризувалися наявністю сегментарних перипортальних некрозів (92,86%), фокальних внутрішньочасточкових некрозів (28,57%), гідропічної, жирової (92,86%) і балонної дистрофії самостійно або в поєднанні з тільцями Каунсильмена (50%), запальним інфільтратом у перипортальній зоні, портальних трактах (92,86%), представленим переважно лімфоцитами, і всередині часточок (35,71%), зміною синусоїдів у вигляді гіперплазії зірчастих ретикулоцитів і ендотелію (78,57%), слабко вираженою проліферацією жовчних протоків (7,14%), наявністю портального фіброзу і розширенням портальних трактів (71,43%), сегментарного перипортального і синусоїдального фіброзу більшості часточок (14,28%). У 3 хворих (21,43%) спостерігався фіброз з утворенням портальних септ. У хворих зі слабким ступенем гістологічної активності спостерігалося зниження у периферичній крові порівняно з контролем абсолютної і відносної кількості СД3+ (р<0,001), СД56+ (р<0,001), абсолютної кількості СД4+ (р<0,001), СД8+ (р<0,001), загального числа лімфоцитів (р<0,001), а у хворих з помірним ступенем – зниження абсолютної і відносної кількості СД3+ (р<0,001), СД4+ (р<0,001), СД8+ (р<0,001), СД56+ (р<0,001), загального числа лімфоцитів (р<0,001), підвищення відносної кількості СД20+ (р<0,001). Вміст СД3+, СД8+, абсолютна кількість СД4+ та відносна кількість СД20+ достовірно відрізнялися у хворих цих груп. Кореляційний аналіз виявив зворотній зв’язок між відсотковим вмістом СД4+ і ГІСА (с=-0,55; р<0,05), а також між вмістом СД8+ і ГІСА (с=-0,64; р<0,02) та гістологічними показниками, що характеризують активність патологічного процесу в портальних трактах, зокрема перипортальними сегментарними некрозами гепатоцитів (с=-0,52; р<0,05), портальною і перипортальною інфільтрацією (с=-0,54; р<0,05). З огляду на це, ми запропонували формулу для обчислення лімфоцитарного індексу (ЛІ), на підставі якого можна припускати у хворого на ХГС той або інший ступінь гістологічної активності печінкового процесу (патент України на винахід № 65181 від 15.03.2004). ЛІ обчислювали в такий спосіб: ЛІ = (СД8,% + СД56,%)/СД20,%. При значенні 1,6 < ЛІ < 3 у хворого припускають слабкий, при ЛІ ≤ 1,6 – помірний ступінь активності процесу. Висновки. У хворих на ХГС спостерігається залежність між вмістом у периферичній крові лімфоцитів, що експресують рецептори СД3+, СД4+,СД8+,СД20+ та гістологічною активністю печінкового процесу. Визначення зазначених імунологічних показників з наступним обчисленням ЛІ може бути використано як додатковий критерій для оцінки активності ХГС.